МОНАСТИР ВОЗДВИЖЕННЯ ЧЕСНОГО І ЖИВОТВОРЧОГО ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО (с. МАНЯВА)

Хресто-Воздвиженський чоловічий монастир, названий в історії Українським Афоном, твердиня православ’я.

Манявський монастир03

ІСТОРІЯ МОНАСТИРЯ

Перші згадки про заснування обителі сягають кінця ХІІІ століття і пов’язані з ченцями Іоаникієм і Пахомієм. Після спустошення Києво-Печерського монастиря монголо-татарами, ці два іноки прийшли в Карпатські гори, де і заснували новий монастир.

Згадку про заснування монастиря в ХІІІ столітті ми знаходимо у спогадах Івана Франка, який засвідчує, що Захар Беркут – герой Тухольки, три роки провів у монастирі. Сюди до старців неодноразово приходив князь Данило Галицький за розрадою і благословенням. Кілька століть назад татари напали на монастир, зруйнувавши його вщент.

Дізнавшись про ці благословенні Богом місця, сюди у 1608 році прийшов монах-схимник, суворий аскет з гори Афон – Іов Княгиницький. Про нього пізніше напише Іван Франко: “Іов був, без сумніву, чоловік великого і чистого характеру, незламної енергії і трудолюбія, чоловік, яких може найбільше потребує кожний час і кожний народ. Перейнявшись на Афоні тамтешніми ідеалами, він один з небагатьох афонітів вернув на Русь і старався приложити ті ідеали до нашого життя, реформуючи монастирі в Уневі, Дерманті, Угорниках і в Києво-Печерській лаврі в дусі непорочного життя і аскетизму, закладаючи в кінці знаменитий Скит Манявський.” Разом з Іваном Вишенським та Захарією Копистенським Іов створює чернечу громаду. У новій святій обителі він запроваджує найсуворіший устав Василія Великого. Саме за суворість уставу та аскетизм Манявський Скит був названий “другим” Афоном.

У 1618 році у Скиті проживало 40 монахів, а з 13 квітня 1619 року на цій території почали споруджувати церкву Воздвиження Чесного Хреста, фундаторкою будівництва якої була Марія Могилянка, дочка колишнього воєводи і господаря Молдавського Єремії Могили.

В монастирі двічі з’являлася Пресвята Богородиця. Святістю славились також некрополь та зовнішній цвинтар Скиту, де спочиває прах тисяч православних галичан.

Архітектурний монастирський комплекс будівель – це ансамбль цегляних, кам’яних і дерев’яних споруд, обведених високим муром з вежами й бійницями.

На відстані 400 метрів від виїзної брами монастиря знаходиться так званий “Блаженний камінь”. Камінь-брила із гротом нагадує велетенський горган з отвором. Грот цей і є давнім житлом ченців – скитом. З цієї брили віками витікала вода, яка зникла в час закриття монастиря і так само чудесно з’явилась, коли монастир відродився знову.

Юліан Целевич повідомляє, що саме в цьому гроті, в печері іноки “знайшли гарний притулок”. Іван Вагилевич стверджує, що перші монахи поселилися тут ще у 1281 році. Згодом Іван Франко назве їх “першими апостолами Карпатського Підгір’я”.

Манявський-монастир-монахи2

Добрий шанувальник Скиту – митрополит Петро Могила писав: “Піди на Покуття, де двісті ангелів у тілі проживаючих, образ життя Божого проводять”.

Під своєю орудою Скит мав сім філіальних монастирів, зокрема, в Молдавії – Сучавицький, Драгомирнецький, Путненський і Нямецький та в Галичині – в Товмачику, Коломиї, Угорнику.

1620 році Скит одержав від патріархів Константинопольського – Тимофія та Олександрійського – Кирила ставропігійне право. У 1628 році на Київському соборі під головуванням митрополита Іова Борецького його наділено званням “прота” (головуючого). До його протії належало 556 монастирів у воєводствах Белзькім, Галицькім і Подільськім, про цей факт засвідчує підпис ігумена Скиту – Феодосія: “Многогрішний Феодосій ігумен Скитський і Угорник, Прот монаcтирей воєводства Руського, Белзького і Подольського…” Монастир мав значний вплив на галицькі монастирі в Уневі, Улючі, Лаврові, Підгірцях, Погоні, Крехові (два останні заснували скитські монахи).

Скит був духовним трибуналом при виборі митрополитів на Львівську кафедру і на видання богослужбових книг (вибір на Львівського митрополита Йосипа Тисаровського, рецензування книги Кирила Транквіліона Старовецького, коли присуд Скиту став причиною спалення праці Т.Старовецького “Зерцало Богословія”).

Скит підтримував зв’язки з Польщею, Молдавією, Кримом, Німеччиною, Литвою, Румунією, Грецією, Росією та найбільшими містами України – Львовом та Києвом.

Польські королі Ян Казимир ІІІ, Михайло Вишневецький, Ян ІІІ Собєський, Станіслав Август та коронний гетьман Станіслав Потоцький, шануючи святість Православного Воїнства Христового, надавали монастиреві різні привілеї.

Скит Манявський – відомий і як мистецький осередок. За свідченням І.Вагилевича, тут були велика бібліотека та богословська і малярська школи, які заснував ще Феодосій. Першу церкву Скиту розмалював Іов Княгиницький. Найбільшого розвитку школа досягла на стику XVII-XVIII століть, коли її очолив Йов Кондзелевич, славетний український митець, ієросхимонах Білостоцького монастиря, що неподалік від Луцька. У 1698 – 1705 роках створив іконостас для Хресто-Воздвиженської Церкви Скиту, що вважається перлиною українського сакрального мистецтва. Після закриття монастиря іконостас був проданий у Богородчани, а у 1916 р. вивезений до Відня, потім – до Варшави. На даний час зберігається у Львівському національному художньому музеї.

Ще одну школу – хорового партесного співу – розвинув наступник засновника монастиря ігумен Феодосій. Про цю професійну хорову школу з розвинутим п’ятилінійним нотописанням “осьмогласного пінія” подає широкі відомості академік Єлена Тончева з Софії у книзі “Монастирь Великий Скит – школа “Болгарского распева”. Скитские “болгарские” ирмологи XVII-XVIII в.”, виданій 1981 року.

Понад півтора століття Скит ревно охороняв православну віру і залишився єдиним її оплотом в Західній Україні, не приєднавшись до унії.

Манявський-монастир11

Манявський-монастир10

Дуже багато видатних осіб нашої української історії пов’язані з Скитом Манявським. Серед них гетьман Івана Виговський займає особливе місце. Адже, згідно з його заповітом прах гетьмана покоїться у Скиті. Про цей факт засвідчують такі вчені, як М. Грушевський, О. Феданко, В. Качкан та інші.

Пережив монастир і страшні лихоліття. Перше з них було у 1652 році, під час “морового повітря” (епідемії). Друге – цілковите знищення у 1676 році під час польсько-турецької війни, за гетьмана Петра Дорошенка.

Монахи не сподівалися на закриття Скиту, яке сталося у 1785 році. Незадовго перед тим вони провели ремонт усіх споруд. “Єще можна відчитати, – пише Ю.Целевич, – слова: “Року 1781 обновися”. Отже, чотири роки перед закриттям монастиря”.

Манявський Скит був закритий австрійським імператором Францом-Йосифом, на численні звернення уніатського єпископа Петра Белянського, який доносив до цісарського двору про підтримку монахами обителі Коліївщини. Монастир користувався великою повагою серед населення, будучи єдиним осередком православ’я на Галичині. В неділю і свята всі люди йшли в монастир, сільські греко-католицькі храми залишалися пустими, а духовенство збіднілим.

Закриття монастиря викликало великий жаль в галицького народу. Але ні унія, ні переслідування не згладили в народі пам’ять про давну славу обителі та непорочне життя скитських подвижників. Монахи часто поверталися, відвідували руїни своєї обителі. Люди нерідко бачили на руїнах старця в чорній рясі.
Після закриття австрійцями скит зазнав руйнації.

28 травня 1998 року монастир частково, а з 30 листопада 1999 року повністю, був переданий Івано-Франківській єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, що дало поштовх другому відродженню святині.

Великих зусиль прийшлось докласти Високопреосвященнійшому Архиєпископу Іоасафу та Обласній державній адміністрації для того, щоб відродити святу обитель. Президент України Л. Кучма, відвідавши Манявський монастир на Різдво Христове 2002 року, і 12 січня 2003 року бере його відбудову під свій патронат. За його допомогою, і стараннями голови облдержадміністрації М.Вишиванюка, були завершені зовнішні роботи по відбудові Хресто-Воздвиженського Собору, проведені роботи по реконструкції трапезної церкви та фортифікаційних мурів.

Манявський-монастир09

Манявський-монастир-монахи3

Монастир виділяється не тільки своєю культурно-історичною цінністю, але й духовністю, благочестивим Українським Афоном. Про це засвідчують факти відвідання цієї святині як українськими науковцями, паломниками, так і державними діячами, зокрема Президентом України Леонідом Кучмою та першим Президентом Росії Борисом Єльциним, Президентом України Віктор Ющенком.

А 20 жовтня 2002 року відбулась справжня велика подія в житті Велико-Скитського монастиря – освячення Хресто-Воздвиженського собору. На це унікальне дійство прибули на запрошення Архиєпископа Івано-Франківського і Галицького Іоасафа шість ієрархів Української Православної Церкви Київського Патріархату та більше тридцяти тисяч віруючих. Після чину освячення, Архиєреї відслужили першу літургію, передавши храм під опіку Божу і небесних покровителів обителі – Іова і Феодосія.

30 червня 2003 року в Манявський монастир була передана велика святиня – чудотворна ікона Пресвятої Богородиці Одигітриї – “Ізбавительниці від злих” (ХVІІІ ст.). Ікона має чудодійну силу зцілювати від одержимості злими духами.

15 липня 2004 року Помісний Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату засновників Манявського Хресто-Воздвиженського монастиря Іова і Феодосія Манявських канонізував.

15 грудня 2013 року митрополитом Іоасафом було освячено нову монастирську трапезну.

У червні 2014 року на території обителі побудовано дерев’яну каплицю для звершення святкових богослужінь у літній час.

Древня святиня повстала з руїн, відродившись у всій своїй красі і величі. Знову залунав тут передзвін, знову полинула молитва до Всевишнього. І ми свято віримо в те, що відродження монастиря буде сприяти розвитку духовності, відродженню українських традицій і культури, буде укріплювати нас в прадідівській православній вірі і прививати любов до нашої Святої Православної Церкви і України.

Манявський-монастир08

ХРАМИ МОНАСТИРЯ

СОБОР ВОЗДВИЖЕННЯ ЧЕСНОГО І ЖИВОТВОРЧОГО ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО

Хрестоподібний, дерев’яний, п’ятикупольний. Іконостас чотириярусний, різьблений, золочений.

Відновлений на старих фундаментах церкви побудованої 1611 року. 20 жовтня 2002 року відбулася освячення Хресто-Воздвиженського собору.

Манявський-монастир06

Манявський-монастир12 Манявський-монастир14

 ХРАМ СВЯТИХ СТРАСТОТЕРПЦІВ БЛАГОВІРНИХ КНЯЗІВ БОРИСА І ГЛІБА

Кораблеподібний, кам’яний, трикупольний. Відновлений і освячений архиєпископом Іоасафом (Василиківим) у жовтні 2003 році.

Іконостас триярусний, різьблений, золочений (майстер Ярослав Шийка) освячений митрополитом Іоасафом (Василиківим) 7 січня 2013 року.

Манявський-монастир07

Манявський монастир02

ХРАМ БЛАГОВІЩЕННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

Кораблеподібний, цегляний, трикупольний. Побудований 2011 року і освячений 21 травня архиєпископом Іоасафом (Василиківим).

Іконостас двоярусний, різьблений, золочений (майстер Ярослав Шийка).

Манявський-монастир05Манявський-монастир17

Манявський-монастир16

СВЯТИНІ МОНАСТИРЯ

ЧУДОТВОРНА ІКОНА ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ МАНЯВСЬКОЇ

Манявський-монастир04

Чудотворна ікона Пресвятої Богородиці Манявської писана на Афоні 1788 р., була передана на Кавказ, як благословення Ново-Афонському монастиреві в Грузії. Вже в XX столітті, в горезвісні 30-ті роки, позначені гоніннями духовенства, переслідуванням Церкви та руйнуванням храмів, зібралися чорні хмари й над Ново-Афонською обителлю. Ось тоді й постало питання про необхідність рятувати образ Богородиці Манявської. Тому настоятель монастиря доручив ікону одному з ченців, який заприсягнувся зберегти святиню, а якщо й доведеться, боронити її навіть ціною власного життя, аби тільки не потрапила до рук безбожників.

Минули роки й чернець-хранитель, відходячи у вічність, взяв таку ж обітницю зі свого наступника — монаха, який теж заприсягнувся берегти ікону, як зіницю ока. Понад 80 років доля ікони, що мала силу долати злих духів, була відома як дуже помічна у важких хворобах, зцілювала від одержимості та епілепсії, залишалась для всіх таємницею. Хоча траплялися випадки, коли хранитель, зглянувшись на людське горе, вдавався до її заступництва. Так було й тоді, коли він став свідком непоправної втрати: парафіянка церкви, де він служив, гірко оплакувала передчасну смерть свого неповнолітнього сина. Серце підказало ченцеві, що цей випадок — винятковий, а тому поклав ікону на тіло хлопчика й відслужив акафист, після чого… до дитини повернулося життя.

Хтозна, як довго ще мандрував би безвістю чудотворний образ: хранитель на схилі років уже збирався доручити його турботам свого наступника, але уві сні з’явилась йому сама Пресвята Цариця, яка звеліла передати ікону до Українського Афону.

Було зрозуміло, що святиня обрала для себе домівку, але де вона — чернець не знав. Та згодом довідався, що з давніх-давен Українським Афоном називали Манявський Хресто-Воздвиженський монастир. До закриття його священноархімандритами монастиря були Царгородські патріархи, з благословення яких і заснована обитель.

Коли шукач богообраного місця вперше прийшов до нововідродженної обителі, застав її в великих руїнах, так, що завагався, чи й справді тут повинен залишити безцінний скарб. Однак 2003р., коли Пречиста Діва знову з’явилась хранителеві й повторила свій наказ, сумнівів не залишилось. Саме до недавно відбудованого за старими кресленнями храму Воздвиження Чесного Хреста скиту Манявського й передав чернець чудотворний образ. Уже наприкінці червня вперше за останні 80 років святиня з благословення архиєпископа Івано-Франківського й Галицького УПЦ КП Іоасафа була винесена для всенародного поклоніння вірним.

Як і колись, люди звертаються до Цариці Небесної з благаннями про зцілення, а ще йдуть до неї з надією знайти відповіді на важкі питання, які годі розв’язати розумом, але цілком можливо — духом, у глибокій вірі.

ІКОНА “ІГУМЕНІЯ МАНЯВСЬКА”

Манявський-монастир13

У 1652 році Скит, як і увесь край охопило “моровоє поветре”. Померло дуже багато законників. У молитвах ченці ревно благали Господа про помилування. І ось 22 грудня ієромонахові Філарету з’явилась у сні Пресвята Богородиця у багряному ігуменському плащі, яка увійшла через святі врата в монастир, ввійшла до Храму Благовіщення Пресвятої Богородиці і тут зупинившись, сказала: “Вже припиниться пошесть. Покайтеся та живіть як велить правило монастирське.” По цих словах Пресвята Богородиця увійшла в Царські врата. З цього дня страшна пошесть припинилась.

В пам’ять про це з’явлення в монастирі зберігається ікона Пресвятої Богородиці “Ігуменія Манявська”.

В Різдвяні свята 2008 року незважаючи на великий мороз який сягав до 30 градусів в Соборному храмі, ікона замироточила, Пресвята Богородиця попереджала про лихоліття, яке наближалося –наступаючу повінь.

На Стрітення Господнє 2012 року ікона знову замироточила, Матір Божа застерігає нас від бездумних наших вчинків. Як 350 років так і тепер Пресвята Богородиця призиває нас до покаяння.

МІСЦЕ ВІЧНОГО СПОЧИНКУ ПРЕПОДОБНИХ ІОВА І ФЕОДОСІЯ МАНЯВСЬКИХ

Манявський-монастир15

В п’ятницю перед Різдвом Христовим, 22 грудня /4 січня 1621 р. перебуваючи в пості і молитві в Скитку, Іов тяжко захворів, та згідно звичаю не зважаючи на хворобу він відмовився від всілякої їжі. В середу, в день св. Стефана до нього прийшли ченці які запричастили його святими Тайнами і освятили єлей але не змогли умовити повернутись в обитель. В ночі старець змінив свою думку і ранком, на світанку відправив по ігумена і попросив щоби іще за життя перевезли його в обитель. На санях блаженного старця перевезли до обителі, де ігумен помістив його в своїй келії і наказав читати над ним Євангеліє.

В п’ятницю рано 29 грудня /11 січня причащався ще раз св. Тайнам, а вечором того дня віддав великий подвижник з молитвою на устах Богу праведного свого Духа. В неділю 31грудня/13січня ченці похоронили дорогого свого вчителя в притворі Собору по правій стороні від входу.

По великих трудах і найвищих успіхах увінчаних подвигами упокоївся Феодосій, ігумен Великоскитського Манявського монастиря 24/7 жовтня 1629 року, переживши свого учителя тільки на 8 років. Тіло його поховали ченці в притворі Собору обителі, біля чесних мощей Іова, і накрили спільний гріб обох перших засновників монастиря великою плитою з мармуру. Патріарший трираменний Хрест ділить мармурову плиту яка і до нині стоїть, на два поля.

ЧУДЕСНА СИЛА БЛАЖЕННОГО КАМЕНЯ

Манявський монастир01

Історія Манявського скиту приховує багато нерозгаданих досі таємниць. А найбільшою загадкою для дослідників залишаються цілющі властивості води, яка збирається всередині печери, що утворилася у велетенському камені, який лежить на горі поряд із монастирем. Здавна монахи використовували цю воду для зцілення недужих, тож недаремно, мабуть, цю брилу нарекли Блаженним каменем.

Камінь-брила із гротом який нагадує велетенський горган з отвором, знаходиться на відстані 400 метрів від виїзної брами монастиря. Грот цей і є давнім житлом ченців – скитом.

Історія стародавнього, печерного скиту все ще малодосліджена. Тільки з легенд і переказів можна дізнатися про те, як провадили своє богомільне життя у печері Блаженного каменя його перші поселенці. І чи не в кожній такій оповіді є свідчення про те, що монахи здавна займалися цілительством. У горах вони збирали трави і квіти, настоювали їх на тутешній чудодійній воді – і не було кращих ліків від усіляких недуг.

Невідомо, коли і чому занепав стародавній скит у печері Блаженного каменя. Можливо, до цього спричинилося монголо-татарське нашестя. Але минули роки, і за сподвижництва Йова Княгиницького, який спершу жив пустельником у лісах біля Маняви, у 1612 році постали перші будівлі нинішнього монастиря. Монахи знали про чудодійні властивості води з Блаженного каменя. По цю воду, як по ліки для лікування зору та втамування болю, сюди прибували навіть посланці європейських монархів.

Та коли за наказом австрійської влади у 1785 році монастир у Маняві закрили, джерело у Блаженному камені… пересохло. Більш як двісті років печера була сухою. І тільки з відновленням монастиря тут знову почали збиратися краплі цілющї води.

Були неодноразові випадки зцілення цією святою водою. За свідченням ченців від води з Блаженного каменя видужала дівчина, яка хворіла на виразку шкіри, також від чудодійної води в час хрещення отримав зцілення п’ятнадцятилітній хлопчик, який від народження пересувався на інвалідній колясці. Вода допомагає відновлювати зір очей і зцілює хвороби костей.

Офіційний web-сайт монастиря – afon.if.ua
Адреса монастиря: вул. Скитова 16, с. Манява, Богородчанського р-ну, Івано-Франківської обл. 77772
тел. 034271 6 80 37