З благословення високопреосвященнішого владики Іоасафа, митрополита Івано-Франківського і Галицького, сьогодні ВПЕРШЕ за історію Івано-Франківсько-Галицької єпархії, ВПЕРШЕ в нашому місті, ВПЕРШЕ в Свято-Троїцькому кафедральному соборі, була звершена древня Божественна літургія апостола Якова, брата Господнього за плоттю.
Богослужіння очолив настоятель нашого собору протоієрей Іван Телятинський. Отцю Івану співслужили: протоієрей Василій Гнип, настоятель храму «Святителя Миколая» протоієрей Ростислав Ільків, ієрей Олександр Бедрій, протодиякон Петро Стецюк і протодиякон Михаїл Мельник. Службу Божу прикрасив своїм співом кліросний хор. Спільно з духовенством собору також молилися студенти Івано-Франківського богословського інституту.
Для всіх наступних поколінь зберігся безцінний документ раннього християнства – літургія апостола Якова, брата Господнього за плоттю. Нині вона звершується лише в деяких храмах раз на рік, 23 жовтня, зокрема, в Єрусалимі та на острові Закинф, пов’язаному зі страждальним шляхом цього угодника. Але до IX ст. вона була звичайною і в Палестині, і на Кіпрі, і в Італії, і на Синаї, і в Єгипті.
За довгі століття чин літургії першої християнської громади зазнав численних змін і нині вона відправляється в скорочених варіантах – літургії Іоана Золотоустого та Василія Великого.
Але все-таки до нас дійшли її важливі деталі. Наприклад, малий та великий входи відбуваються через весь храм. Крім Євангелія священнослужителі несуть також книгу Апостол та книгу Пророків. Окрім Апостола і Євангелія, під час цієї літургії читається уривок з книг Пророків (старозавітні писання), а замість «Херувимської пісні» на Великому вході співається «Нехай мовчить всяка плоть…». Більшість молитв священнослужителі читають вголос, а не в думках чи пошепки. Диякони виголошують ектенії лицем до народу. Взагалі, порядок цієї служби значно відрізняється від звичних для нас літургій.
Також під час літургії відбуваються поминання священнослужителем усієї Церкви – усієї Спільноти – видимої та невидимої (прославленої, воюючої та терплячої), тобто поминання всіх членів Церкви – охрещених, ангелів та всіх прославлених святих. Люди під час цих поминань (молінь) співають постійно, повторюючи: «Пом’яни, Господи Боже наш».
Найзначнішою відмінністю є спосіб причастя вірних. Спочатку миряни підходять до дискоса і священник, промовляючи «Тіло Христове», подає кожному в уста хліб. Потім підходять до чаші, й священник зі словами «Кров Христова, чаша життя» дає кожному випити з чаші. «Православно це і доречно», як мовиться в чинопослідуванні цієї літургії.
Святий Яків був сином святого Йосипа, Обручника від його першої дружини. З юності своєї полюбив жорстке життя, страв усіляких, і масла, й олії ніколи не їв, тільки один хліб, також вина і всілякого хмільного напою не вживав, тільки воду, в лазню не входив і всіляке плотське задоволення відкинув; на тілі завжди мав колючу волосяницю, усі ночі в молитві проводив, сном вельми мало себе заспокоюючи, а від частого уклякання загрубіла шкіра його на колінах, немов верблюжа, чистоту ж непорочності своєї до кончини цілком утримав.
Він був апостолом від 70-ти та першим склав і написав Чин Божественної літургії, який потім скоротили (ради немочі людської): спочатку святитель Василій Великий, а потім святитель Іоан Золотоустий.
Був же усьому народові улюблений через святість свою, багато-бо юдейських старійшин вірували ученню його, і всі з насолодою його слухали і збиралися до нього численно: одні слів його послухати, інші хотіли торкнутися краю риз його.
За Переданням, святий апостол Яків був поставлений Самим Господом на першого єпископа і Предстоятеля Єрусалимської Церкви. Тому на частку святого випала особлива діяльність: він не подорожував з проповіддю по різних країнах, як інші апостоли, а вчив і священнодіяв в Єрусалимі, що має таке важливе значення для християнського світу. Як глава Єрусалимської церкви, він головував на Апостольському соборі в Єрусалимі в 51 році. Перебуваючи на посаді Єрусалимського єпископа близько 30 років, він поширив і затвердив святу віру в Єрусалимі та у всій Палестині.
Бачачи такий вплив апостола, іудейські начальники стали побоюватися і гніватися із заздрості, як би весь народ не звернувся до Христа, і вирішили скористатися проміжком часу між від’їздом прокурора Фесту і прибуттям на його місце Альбіна (62 р. по Р. X.) для того, щоб або схилити Якова до зречення від Христа, або убити його. Первосвящеником у цей час був безбожний саддукей Анан.
А помер мученицькою смертю від рук фарисеїв близько 63 року після Різдва Христового, його забили камінням. На місці смерті, біля храму, він і був похований. За свідченням Орігена, письменника Церкви ІІІ століття, смерть святого Якова справила таке враження на юдеїв, що численні лиха і війни, які слідували за нею, як і руйнування Єрусалима, вважалися ними Божим покаранням за вбивство цього праведника. Мощі святого апостола Якова, брата Господнього, за деякими свідченнями, знаходяться в Римі, в церкві 12-ти апостолів (італ. Santi XII Apostoli).
Апостол Яків незадовго до своєї смерті написав соборне послання. Головна мета послання – втішити та зміцнити навернених до віри іудеїв у стражданнях, які чекали їх, і застерегти їх від омани, нібито одна віра може врятувати людину. Святий апостол пояснює, що віра, яка не супроводжується добрими справами, – мертва і не приводить до спасіння.
Інші записи
АНОНС
