Сьогодні, у сімнадцяту неділю після Пʼятдесятниці, у Свято-Троїцькому кафедральному соборі відбулись дві Божественні літургії.
Другу, соборну літургію, очолив протоієрей Іван Телятинський. Отцю-настоятелю співслужили: протоієрей Петро Гава, протоієрей Василій Гнип, протодиякон Петро Стецюк, який прочитав Євангеліє дня, диякон Олег Луцан, який прочитав Апостола дня, і диякон Юрій Грабовецький. Службу Божу прикрашав своїм співом Митрополичий хор під керівництвом заслуженого працівника культури України Михайла Замрозевича.
Під час Богослужіння лунали особливі молитовні прохання за захисників і захисниць України, за владу та побожний народ, і за спокій душ усіх полеглих воїнів нашої Батьківщини та мирних жителів; віряни вознесли спільні молитви до Спасителя за мир в Україні.
Проповідь перед Причастям вірних виголосив отець Петро Гава, а вкінці Богослужіння до парафіян собору з повчальним словом звернувся настоятель отець Іван, подякував присутнім за спільну молитву та закликав на всіх Боже благословення.
У сьогоднішньому Євангелії ми зустрічаємо жінку з Ханаану, яка приходить до Христа з проханням зцілити її дочку. Вона не належала до юдейського народу та не могла послатися на те, що належить до Боговибраного народу. Але для неї в цей момент це вже не мало значення. Перед нею був Господь, до Якого вона прийшла зі своїм болем і проханням за свою дитину.
Та Христос не відповідає їй одразу. Вона чує слова, які могли б змусити її відійти. Але жінка не відходить. Вона продовжує просити. І навіть тоді, коли її прохання ніби залишається без відповіді, вона не втрачає віри. Її любов до дочки виявляється сильнішою за образу, розчарування чи першу відмову.
Саме тут відкривається справжня сила її віри. Вона прийшла до Христа не тому, що була впевнена у легкій відповіді. Вона прийшла тому, що вірила Йому. І Господь бачить цю віру. Він бачить не лише слова жінки, а її серце, її любов і те, що заради дочки вона готова пройти через випробування. І тоді відбувається чудо: її дочка отримує зцілення.
Можливо, саме тому її історія залишається для нас такою близькою. У кожного бувають свої прохання, свої болі і свої моменти очікування. Але Євангеліє цієї неділі нагадує нам: випробування не завжди означає, що Бог нас залишив. Іноді воно показує, наскільки ми готові залишатися з Ним.
Інші записи
