Ой, хто, хто Миколая любить…
Сьогодні, у день свята святителя Миколая, архієпископа Мир Лікійських, чудотворця, у нашому соборі відбулись дві Божественні літургії, традиційно після яких усі присутні отримали приємні гостинці від святого Миколая.
Ранню літургію, яка розпочалась о 07:30, очолив протоієрей Петро Гава, якому співслужили ієрей Роман Сурак, ієрей Олександр Бедрій та протодиякон Микола Повх. Богослужіння своїм співом прикрашав хор «Emis» під керівництвом регентки Вероніки Сурак.
Другу, соборну літургію, очолив протоієрей Іван Телятинський. Отцю-настоятелю співслужили: протоієрей Тарас Дмитрук, протоієрей Любомир Малофій, протоієрей Василій Гнип, протоієрей Роман Василиків, ієрей Роман Піддубчак, протодиякон Петро Стецюк, який прочитав Євангеліє дня та протодиякон Михаїл Мельник, який прочитав Апостола дня. Службу Божу своїм співом доповнив Митрополичий хор під керівництвом Богдана Когуча. Проповідь перед вірними виголосив настоятель собору.
Святитель Миколай, архієпископ Мир Лікійських, чудотворець, народився в забезпеченій аристократичній сім’ї на околиці Римської імперії в приморському місті Патари в Лікії (тепер це територія Туреччини). Потім його сім’я переїхала в портове місто Міри (сучасна назва Демре), де святитель і провів усе своє життя. Батьки назвали сина Миколаєм на честь дядька, єпископа Патарського. Ім’я його в перекладі з грецької означає «переможець народів», воно найточніше характеризує особистість і служіння цього святого.
З дитячих років Миколай досягав успіху у вивченні Святого Письма, удень не виходив із храму, а вночі молився вдома. Дядько спочатку поставив юнака на читця, а потім звів у сан пресвітера, зробивши його своїм помічником і доручивши говорити повчання пастві. Миколай зростав у благочесті та безперестанній молитві.
Після смерті батьків він роздав незаможним свої статки, щоб повністю присвятити себе служінню Богові. У питаннях людинолюбства та милосердя не було йому рівних. Відоме перше діяння молодого Миколая: багатий сусід розорився та вирішив продати трьох доньок у будинок розпусти. Уночі він підійшов до будинку сусіда та кинув у вікно мішечок із золотими монетами, рятуючи від гріха і дівчат, і їхнього батька. Дослідники життя святителя припускають, що Миколаю тоді було лише 18 років.
Нелицемірна любов угодника Божого до людей принесла йому народне визнання як заступника та молитовника перед Богом. Після смерті єпископа Мир Лікійських Іоана його місце зайняв зовсім молодий пресвітер Миколай. Господь врятував його від смерті під час гонінь нечестивого Діоклетіана, а сам святитель Миколай врятував сотні людей і від хвороб, і від гонінь, і від гріха, і від загибелі, і навіть воскрешав померлих.
Миколай являв собою образ лагідного велелюбного пастиря, але в питаннях чистоти віри він був ревним і дерзновенним воїном Церкви Христової: розтрощував ідолів і перетворював на прах капища, присікав на корені неправодумство й марнославство, викривав закоренілих єретиків, лікував занепалих і тих, хто ухилився через незнання. Йому також приписують руйнування язичницьких храмів, зокрема храму Артеміди (Діани)
Правилом віри й образом лагідності називають святителя православні християни. Це найменування безпосередньо пов’язане з участю святого в роботі Нікейського Вселенського собору. Переказ говорить, що, коли він почув єретичне вчення олександрійського священика Арія про різні сутності Святої Трійці, то назвав Арія «божевільним богохульником» і під час гострої суперечки з Арієм, «не стерпівши богохульства, вдарив його по щоці…». У мінеї авторства митрополита Ростовського Димитрія (Туптала) пише, що саме через удар в лице Арія Миколая заарештували і зняли з нього сан, але до закінчення собору звільнили та виправдали, через явлення їм Ісуса Христа з Євангелієм і Матері Божої з омофором.
Святий Миколай врятував місто Мири від голоду, з’явившись капітанові корабля, завантаженого пшеницею. Потім він позбавив смерті трьох знатних городян, безневинно засуджених на смерть, яких із заздрощів обмовили перед намісником Лікії.
Незважаючи на свої похилі літа, святитель, дізнавшись про майбутню кару, кинувся на порятунок городян і встиг зупинити ката, що вже заніс меч.
Чудовим угодником Божим, великим предстателем перед Господом і небесним покровителем називають святителя Миколая люди різних віросповідань по всьому світу. Миколай, чудотворець, відійшов до Господа вже глибоким старцем, але й понині допомагає всім, хто просить його заступництва.
1087 року італійські купці перенесли тіло святого з Мири й перевезли до Барі в Італії (де його мощі зберігаються по сьогодні).
Діяння Миколая стали причиною появи багатьох легенд, завдяки яким він з часом став одним з найвідоміших святих.
Свято святителя Миколая в Україні є особливо бажаним дитячим святом. За традицією, у ніч з 5 на 6 грудня, святий Миколай приносить дітям подарунки та кладе їх під подушку. Серед дітей встановилася традиція писати святому Миколаю листа, у якому дитина вказує, що хорошого та поганого вона вчинила протягом року, і просить про подарунки.
Святий допомагав потопельникам, визволяв полонених, рятував від смертної кари невинних, зцілював хворих: повертав зір, мову, позбавляв кульгавості. Допомагав позбутися бідності, дарував їжу голодним, був помічником та заступником. Він швидко з’являвся там, де потрібна була допомога. І сьогодні він приходить до тих, кому необхідне його заступництво. Його чудес не злічити. Усе життя Миколая, чудотворця, було сповнене любов’ю до ближнього. Навіть смерть не зупинила його благородних справ, його чудеса звершуються і сьогодні.
Радуйся, Миколаю, великий чудотворче!
Інші записи
Вечірнє Богослужіння у Свято-Троїцькому кафедральному соборі
