У день вшанування преподобних отців Іова та Феодосія Манявських, 7 липня 2025 року, Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній відвідав Хресто-Воздвиженський Манявський чоловічий монастир, що в Прикарпатті.
При вході в Манявську обитель під час передзвонів Блаженнійшого владику зустріли діти, які привітали Предстоятеля віршами та піднесли коровай. Намісник обителі ігумен Іоасаф (Стасюк) привітав Його Блаженство та запросив очолити Божественну літургію в літній каплиці на честь преподобних Іова та Феодосія Манявських, яка призначена для прощ та багатолюдних Богослужінь.
Предстоятелю Православної Церкви України співслужили митрополит Львівський Макарій, митрополит Вінницький і Барський Симеон, митрополит Галицький Андрій, митрополит Івано-Франківський і Галицький Іоасаф, митрополит Рівненський і Острозький Іларіон, архієпископ Тернопільський і Бучацький Тихон, архієпископ Вишгородський Агапіт, архієпископ Коломийський і Косівський Юліан, єпископ Коломийський Павло, єпископ Чернівецький і Буковинський Феогност.
За Богослужінням також молились захисники Батьківщини, голова Івано-Франківської обласної військової адміністрації Світлана Онищук, паломники з різних куточків України. Велика кількість прочан, за давньою благочестивою традицією, за сотні кілометрів ішли до монастиря пішки зі співом молитов.
На малому вході намісник монастиря ігумен Іоасаф (Стасюк) за ревне служіння Церкві був удостоєний чергової богослужбової нагороди – піднесено до сану архімандрита.
Після прочитання Євангелія Предстоятель помісної Української Православної Церкви виголосив першосвятительське слово проповіді.
Під час відправи Блаженнійший Митрополит Епіфаній возніс особливу молитву до Господа в час, коли Батьківщина в небезпеці. Також лунали молитовні прохання за воїнів, які захищають Україну, за владу та наш народ.
Наприкінці Богослужіння Митрополит Епіфаній висловив подяку духовенству та вірним за спільну молитву та подарував іменний хрест Предстоятеля протоієрею Михаїлу Марусяку, а наміснику монастиря архімандриту Іоасафу вручив напрестольне Євангеліє та іменну єпитрахіль, а також Предстоятель відзначив високими церковними нагородами меценатів та закликав на всіх Боже благословення.
Також протодиякон Петро Стецюк був нагороджений Митрополитом Київським і всієї України Епіфанієм орденом святителя і чудотворця Миколая за відродження духовності в Україні, відданість ідеалам добра та значний внесок у суспільне благо.
Митрополит Іоасаф подякував Блаженнійшому владиці за спільну молитву, а також висловив вдячність молоді, паломникам, які долучилися до прощі.
Святкова Божественна літургія обʼєднала духовенство, захисників України, паломників і прочан з різних куточків країни, які пішки йшли до монастиря, несучи віру в серці. У цей день звучала особлива молитва за справедливий мир і перемогу, лунали подяки, вручались відзнаки, але головне – всі молільники знову відчули: Манявський монастир – це жива твердиня духу, де молитва торкається неба. У цей непростий час війни ми розуміємо силу молитви, яка додає сил і гуртує, зміцнює нашу віру.
🙏 Україна сильна, коли ми єдині – у молитві, у вірі, у любові.
У самому серці Карпат, у селі Манява, зберігся один із найдавніших духовних центрів України — Хресто-Воздвиженський чоловічий монастир. Його історія бере початок ще в XIII столітті, коли ченці Іоаникій та Пахомій, утікаючи від спустошеного монголо-татарами Києво-Печерського монастиря, заснували тут нову обитель. Сюди до духовних мудреців приходив за порадою сам князь Данило Галицький. Однак кілька століть назад татари напали та зруйнували монастир.
У 1608 році, дізнавшись про це особливе місце, сюди прибув монах-схимник Іов Княгиницький – аскет, просвітник і реформатор, який 12 років прожив на Афоні. Разом із Іваном Вишенським і Захарією Копистенським він створив потужну чернечу громаду, де запровадив суворий устав святителя Василія Великого. Саме через цю відданість уставу та аскетизм Скит почали називати «другим Афоном». Згодом Іван Франко писав про Іова як про людину «незламної енергії та чистого характеру» – таких, яких потребує кожна епоха.
Протягом століть Манявський монастир був не лише осередком молитви, а й культурним центром – тут діяла одна з найбільших бібліотек стародруків, а Богородчанський іконостас, створений Іовом Кондзелевичем, вважається шедевром українського сакрального мистецтва. І хоч монастир пережив знищення, війни та офіційне закриття, він зберіг найголовніше – дух. І більш ніж через 200 років цей дух повернувся разом із відродженням молитви у 1998 році, що свідчить про силу Божого Промислу.
Сьогодні Манявський Скит знову відчинений для тих, хто шукає духовного відновлення та ще однієї зустрічі з Богом. Адже в цьому місці не «кричить» сучасність – лише звучить молитва та стелиться аромат ладану. Це місце, де історія не минула, а живе поруч, нагадуючи: справжня сила – у глибокому корені, у молитві й тиші, яка змінює серце.
Преподобний Іова Манявський (Іоан Княгиницький) народився в 1550 році в м. Тисмениці, що на Івано-Франківщині. Освіту здобув у монастирській школі в Уневі (Львівська область) та в Острозі, де був учителем. Промислом Божим і повелінням князя Костянтина, святий прийшов на Святу гору Афон, де, побачивши аскетичне життя афонських старців, прийняв рішення стати ченцем. Повернувшись ненадовго додому та роздавши все своє майно потребуючим, Іов знову прийшов на Афон, де прийняв чернечий постриг з іменем Ієзекиїл.
Протягом дванадцяти років він здійснював чернечий подвиг на Афонській горі, де Господь звів його з подвижником Іоаном Вишенським. Обидва вони відзначалися вченістю, ревністю в православній вірі й суворим аскетичним життям. Пізніше преподобний Іов повернувся зі Святої гори на Прикарпаття, де обновив згідно з афонським аскетичним статутом, життя в Унівському та Дерманському монастирях, а вже згодом поселився в пустинному місці, де пізніше і заклав Манявський Скит. Святий Іов Манявський багато потрудився, здійснюючи подвиг пустельника. Разом із братією, він твердо тримався православної віри, зміцнював і наставляв вірних у християнській вірі.
Наприкінці 1621 р. 70-літній Іов занедужав і після хвороби 29 грудня 1621 р. переселився в небесню оселю та був похований у притворі соборного храму. Православна Церква України приєднала 15 липня 2004 року святого преподобного Іова Манявського до лику святих для загального церковного вшанування та занесла його імʼя в Православний церковний календар.
Святий преподобний Феодосій Манявський був уродженцем міста Галича. Батьки його були людьми глибоко побожними, знані християнським благочестям. Батько наставляв Феодосія не тільки у вірі православній, але навчав його і світських наук. У молодих роках він почав пізнавати найвищу премудрість – Єдиного Істинного Бога. Пізнаючи Творця, старався благоугодити Йому доброчесним життям і жити за заповідями Христа, відмовившись від усієї суєти мирської та тимчасових життєвих насолод, тому і прийняв чернечий постриг у монастирі Пресвятої Богородиці м. Путна. Довідавшись про духовні подвиги Іова, Феодосій 1608 року прийшов до преподобного та став добрим йому помічником.
Він був добрим послідовником свого духовного отця. Благочестиво керував життям братії. Брав участь у православному соборі Київської митрополії, скликаному в 1628 році митрополитом Київським і Галицьким Іовом (Борецьким). Своєю участю в цьому соборі він засвідчив відданість Православній Церкві. Преподобний Феодосій жив як ангел у плоті, подаючи братії гідний приклад для наслідування. Чутка про його строге та благочестиве життя розповсюдилась по Карпатах, Галичині, Волині й Буковині, Молдавії та Румунії. Багато православних монастирів визнали над собою духовне керівництво Манявського Скиту. Святитель Київський Петро Могила писав: «Якщо хочете побачити слуг Божих у людській подобі, то підіть у Карпати, де своїм служінням двісті ангелів присвятили своє життя Богу».
Не раз Іов просив Феодосія прийняти священство, але той тривалий час відмовлявся, вважаючи себе негідним священного сану. Та у 1613 році преподобний Феодосій погодився та прийняв священство від Монемвасійського митрополита Іоасафа.
Манявський Скит успішно розвивався під умілим керівництвом ігумена Феодосія. Він мудро керував обителлю, збільшуючи число братії та дбаючи про її належне облаштування. Під його керівництвом була побудована Хрестовоздвиженська церква, а в 1620 році Константинопольський Патріарх Тимофій та Олександрійський Патріарх Кирило Лукаріс надали Скиту, який на той час вже мав 40 ченців-подвижників, статус ставропігійного монастиря. Той час був періодом гонінь на православних. Але Феодосій Манявський, будучи суворим подвижником, мужньо терпів всі труднощі.
Справжню підтримку також він мав від світської людини, уродженця міста Самбора, гетьмана Війська Запорізького – Петра Сагайдачного.
Облаштувавши життя не тільки в Манявській обителі, але ще багатьох монастирях, преподобний Феодосій 1629 р. мирно відійшов до Господа і був похований поряд із преподобним Іовом. Святий Феодосій Манявський був канонізований рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви у 1994 році. Мощі преподобних зберігаються в Хрестовоздвиженському соборі Манявського монастиря.
Інші записи
