Перш ніж стати Христовим апостолом, святий апостол і євангеліст Іоан Богослов навчався в пророка Іоана Хрестителя. Він був братом апостола Якова Зеведєєва. Яків та Іоан отримали назву Воанергес — сини грому (Мк. 3:17).
Іоан був наймолодшим серед 12-и апостолів, за Переданням доводився Ісусу Христу зведеним племінником, бо був сином Зеведея та Саломії, яка була дочкою від шлюбу святого Йосифа Обручника.
За глибину розуміння таїн Господніх, Церква нарекла його Богословом. Апостолом любові іменує Церква святого Іоана, бо він постійно вчив, що без любові людина не може наблизитися до Бога. У трьох посланнях, написаних апостолом Іоаном, ідеться про значення любові до Бога тв ближніх.
Після свого покликання апостол не розлучався з Господом і був одним із трьох учнів, яких Він особливо наблизив до Себе. Апостол Іоан Богослов був присутній при воскресінні Господом доньки Яіра та був свідком Преображення Господнього на Фаворі. Під час Таємної Вечері він лежав поруч із Господом і, притулившись до грудей Спасителя, запитав про ім’я зрадника.
Євангеліст Іоан слідував за Господом, коли Його, зв’язаного, вели з Гетсиманського саду на суд беззаконних первосвящеників Анни та Каяфи, він же перебував на подвір’ї архієрейському під час допитів свого Вчителя та невідступно слідував за Ним Хресною дорогою, скорботствуючи всім серцем. Біля підніжжя Хреста він плакав разом із Божою Матір’ю та почув звернені до Неї з висоти Хреста слова Розп’ятого Господа:
“Жоно! Це – син Твій” і до нього: “Це – Мати твоя!” (Ін. 19:26-27).
Відтоді Іоан, як люблячий син, дбав про Пресвяту Діву Марію.
Після Успіння Божої Матері Іоан, за жеребом, що випав йому, попрямував до Ефеса та інших малоазійських міст для проповіді Євангелія, взявши з собою свого учня Прохора. Вони вирушили в дорогу на кораблі, який потонув під час сильної бурі. Усіх мандрівників викинуло на сушу, тільки Іоан Богослов залишився в морській безодні.
Прохор гірко ридав, втративши свого духовного батька та наставника, і пішов до Ефеса один. Якось він стояв на березі моря та побачив, що хвиля викинула на берег людину. Підійшовши до неї, він упізнав святого Іоана, якого Господь зберігав живим у морській глибині.
Учитель та учень вирушили в Ефес, де Іоан невпинно проповідував язичникам про Христа. Його проповідь супроводжувалася численними та великими чудесами, тому кількість тих, хто увірував, збільшувалася з кожним днем.
У цей час почалося гоніння на християн імператора Нерона. Святого Іоана відвели на суд у Рим. За сповідання віри в Господа Ісуса Христа він був засуджений до смерті, але Господь зберіг Свого обранця. Іоан Богослов випив запропоновану йому чашу зі смертельною отрутою та залишився живим, потім вийшов неушкодженим із казана з киплячою олією, в який був кинутий за наказом мучителя.
Після цього його заслали в ув’язнення на острів Патмос, де він прожив багато років. Дорогою прямування до місця заслання святий здійснив багато чудес.
Як відомо, усі апостоли загинули мученицькою смертю, окрім святого апостола і євангеліста Іоана Богослова: він помер природнім шляхом, таким чином будучи на той час єдиним живим свідком земного шляху Спасителя.
