Його не було в списках небезпечних. Він не був єпископом, не був проповідником, не мав сану. Максим — звичайний житель, простолюдин.
Але коли на його очах схопили та вели на страту інших християн — він не відвернувся. Не пішов додому. Не сказав собі “це не моя справа”.
Він вийшов із натовпу та відкрито сповідав Христа.
Його схопили одразу. Катували. Вимагали зректись. Він мовчав — або говорив одне: я християнин.
Його стратили близько 250 року — у ті самі часи імператора Деція, що й Ісидора Хіоського. Два мученики — в один і той самий жорстокий час. Один — солдат. Другий — звичайна людина з вулиці.
Бог збирає Своїх звідусіль.
Максим нічим не вирізнявся до того моменту. Ніхто б не поставив на нього. Але прийшла хвилина — і він вийшов із натовпу.
