У дуже давні часи на схід від Палестини жив праведний чоловік на ім`я Іов. Він відзначався справедливістю, усе життя намагався догодити Богу. Господь нагородив його за благочестя великими благами.
Святий праведний Іов був із племені Авраама, у землі Хус, одному з аравійських країв, перебування своє мав. Він був людиною правди, непорочний, праведний та благочестивий, тримався далеко від усілякого поганого діла. Було ж у нього семеро синів і три доньки. І худобу мав: сім тисяч овець, три тисячі верблюдів, п’ятсот пар волів і п’ятсот ослиць випасалися, і слуг багато вельми, і діла його великі були на землі, був-бо мужем він доброродним, і вельми шанували його всі, що жили на Сході
Та диявол позаздрив Іову. Він став зводити наклеп перед Богом на праведного Іова.
“Хіба задарма богобоязкий (праведний) Іов? Відбери у нього все, що у нього є, – ось побачиш тоді, чи благословлятиме він Тебе?“.
Бог же, щоб показати всім, наскільки вірний Йому Іов, і щоб навчити людей терпінню в їхніх стражданнях, дозволив дияволові відібрати в Іова усе, що той мав. І ось одного дня розбійники вкрали в Іова усю його худобу, поперебивали наймитів, а страшний вихор з пустелі зруйнував дім, в якому зібрались Іовові діти, і всі вони загинули. Та Іов не тільки не став ремствувати на Бога, а сказав:
“Господь дав, Господь і взяв: нехай буде ім`я Господнє благословенне“.
Однак посоромлений диявол не вгамувався. Він знову став зводити наклеп на Іова:
“Людина віддасть за своє життя усе, чим володіє: та торкнись тільки його кісток, його тіла (тобто врази його хворобою), – побачиш, чи благословлятиме він Тебе?“.
Бог дозволив дияволові позбавити Іова ще й здоров`я. І ось Іова вразила страшна хвороба – проказа. Тоді навіть Іовова дружина стала вмовляти його сказати якесь слово проти Бога, а друзі, замість того щоб утішити, тільки сердили невинного страждальця своїми несправедливими підозрами. Але Іов залишився твердим, не втрачав надії на милосердя Боже і лише прохав Господа засвідчити, що він терпить усе невинно.
У бесіді з друзями Іов пророкував про Визволителя (про Спасителя) та про майбутнє воскресіння:
“А я знаю, Відкупитель мій живий, і Він в останній день воскресить з пороху цю мою шкіру, що розпадається, і я у плоті моїй побачу Бога. Я побачу Його сам; мої очі, не очі іншого, побачать Його. Тане серце моє в грудях моїх!” (Іов. 19:25–27).
Після цього Бог, показавши приклад вірності й терпіння на Своєму рабові Іові, Сам явився та звелів його друзям, що дивилися на Іова як на великого грішника, просити молитви за себе у нього. Бог нагородив Свого вірного раба. Господь же зцілив його рани та благословив останнє Іову більше, ніж попереднє, і було худоби в нього: овець — чотирнадцять тисяч, верблюдів — шість тисяч, пар волів — тисяча та ослів стадних — тисяча. Народилося в нього знову синів сім і доньок три, як і раніше було. Подвоїв Господь худобу Іовові, дітей же не подвоїв, аби не подумав, наче перші його діти загинули, як худоба.
Прожив Іов після рани тої літ сто та сімдесят, всіх же років прожив двісті сорок вісім, і бачив синів своїх аж до четвертого коліна, і помер у старості глибокій.
Історія багатостраждального Іова вчить нас, що нещастя Бог посилає не тільки за гріхи, але іноді Бог посилає нещастя і праведникам для ще більшого утвердження їх у добрі, для осоромлення диявола та для прославлення правди Божої. Історія життя Іова розкриває нам, що не завжди земне щастя відповідає добродійному життю людини та вчить нас також не бути байдужими до нещасних.
