Преподобного Феодора називають Освяченим, адже він став першим у своєму монастирі, кого було рукоположено в сан священника. Його життя – приклад глибокої віри, смирення та духовної відданості.
Народився святий у Єгипті в заможній родині, де з дитинства був вихований у християнському дусі. Ще змалку прагнув чернечого життя. У день Богоявлення, коли вдома влаштували велике свято, юний Федор відмовився від розкоші, бо усвідомлював: справжнє багатство – не земне, а вічне.
У 14 років таємно залишив дім та оселився в єгипетському монастирі. Дізнавшись про преподобного Пахомія Великого, юнак вирушив до нього. Сам Господь сповістив Пахомія про майбутню зустріч – і старець з любов’ю прийняв Федора.
Відтоді святий Федор жив у послусі у свого духовного наставника. У 20 років за велінням Пахомія він виголосив слово перед братією, але деякі старші іноки не захотіли його слухати. Тоді Пахомій із строгою настановою сказав, що той, хто відкидає Федора, відкидає Слово Боже та позбавляється благодаті.
Згодом преподобний Пахомій довірив Федору керівництво обителлю, а сам відійшов у віддалений монастир. Федор зберігав синівську любов до свого наставника до останнього подиху — саме він закрив йому очі в день його упокоєння.
До кінця свого життя преподобний Феодор керував кількома монастирями, служив Богові в молитві та праці, і мирно відійшов до Господа у 368 році.
