23 травня православна Церква вшановує пам’ять преподобної Єфросинії, ігумені Полоцької — князівської дочки, яка стала духовною матір’ю тисяч вірян і залишила глибокий слід у культурному та релігійному житті Русі. Її постать об’єднує чернече служіння, просвітництво та приклад жіночої мудрості у служінні Богу та народу.
Предслава, донька полоцького князя Георгія Всеславича, ще змалку відмовилася від світського життя й обрала шлях служіння.
Після постригу в черниці під іменем Єфросинія вона оселилася при Софійському соборі, де займалася переписуванням церковних книг — важливою духовною та культурною місією того часу.
За благословенням єпископа Іллі, Єфросинія заснувала жіночий монастир у Сільці. Там вона не лише зібрала спільноту сестер, а й навчала дівчат грамоті, співу, рукоділлю та вела їх у молитві. Під її керівництвом виріс духовно-освітній центр, що сприяв розвитку жінок у Церкві та суспільстві.
У 1161 році за її ініціативи було збудовано Спасо-Преображенський собор — перлину архітектури, що збереглася до наших днів. Преподобна також заснувала чоловічу обитель та отримала від Константинопольського патріарха Луки чудотворну Ефеську ікону Богородиці — безцінну реліквію для православного світу.
Наприкінці життя свята вирушила в паломництво до Єрусалима, де 24 травня 1173 року відійшла у вічність. Пізніше її мощі було перенесено до Києво-Печерської лаври, а згодом — до заснованого нею монастиря в Полоцьку, що й досі зберігає пам’ять про свою небесну покровительку.
Преподобна Єфросинія, ігуменя Полоцька — це не лише історична постать, а духовний дороговказ для кожного, хто шукає шлях молитви, служіння та освіти. Її приклад надихає віруючих на вірність, жертовність та любов до знання.
