Дізнавшись про те, що святі брати несуть із собою святі мощі, папа Адріан із кліром вийшов їм назустріч. Святі брати були зустрінуті з пошаною, папа римський затвердив Богослужіння слов’янською мовою, а перекладені братами книжки наказав покласти в римських церквах і здійснювати літургію слов’янською мовою.
Перебуваючи в Римі, святий Костянтин занедужав і, у дивовижному видінні сповіщений Господом про наближення смерті, прийняв схиму з ім’ям Кирило.
Через 50 днів після прийняття схими, 14 лютого 869 року, рівноапостольний Кирило помер у віці 42 років. Відходячи до Бога, святий Кирило заповідав братові своєму, святому Мефодію, продовжувати їхню спільну справу – просвітництво слов’янських народів світлом істинної віри.
Святий Мефодій благав Папу Римського дозволити відвезти тіло брата для поховання його на рідній землі, але Папа наказав покласти мощі святого Кирила в церкві святого Климента, де від них стали відбуватися чудеса.
Після смерті святого Кирила Папа, слідуючи проханню слов’янського князя Коцела, послав святого Мефодія до Паннонії, висвятивши його на архієпископа Моравії та Паннонії, на стародавній престол святого апостола Андроніка. У Паннонії святий Мефодій разом зі своїми учнями продовжував поширювати Богослужіння, писемність та книги слов’янською мовою. Це знову викликало лють німецьких єпископів. Вони домоглися арешту та суду над святителем Мефодієм, якого заслали в ув’язнення до Швабії, де протягом двох із половиною років він зазнав багатьох страждань.
Звільнений за наказом папи римського Іоана VIII та поновлений у правах архієпископа, Мефодій продовжував євангельську проповідь серед слов’ян і хрестив чеського князя Боривоя та його дружину Людмилу, а також одного з польських князів.
Утретє німецькі єпископи влаштували гоніння на святителя за неприйняття римського вчення про походження Святого Духа від Отця і від Сина. Святителя Мефодія викликали до Риму, але він виправдався перед Папою, зберігши в чистоті православне вчення, та його знову повернули в столицю Моравії – Велеград. Тут в останні роки свого життя святитель Мефодій за допомогою двох учнів-священників переклав слов’янською мовою весь Старий Заповіт, окрім Маккавейських книг, а також Номоканон (Правила святих отців) та святоотцівські книги (Патерик).
Передчуваючи наближення смерті, святий Мефодій вказав на одного зі своїх учнів – Горазда як на гідного собі наступника. Святитель передбачив день своєї смерті та помер 6 квітня 885 року у віці близько 60 років. Відспівування святителя було здійснено трьома мовами – слов’янською, грецькою та латинською; його поховали в соборній церкві Велеграда.
