Серед перших отців Церкви, які захищали істину Христову не лише словом, а й власним життям, особливе місце займає священномученик Мефодій, єпископ Патарський. Його ім’я залишилося в історії Церкви як приклад вірності, Богословської глибини й духовної чистоти.
Святий Мефодій жив у III столітті — у часи, коли християнство лише формувалося під тиском зовнішніх гонінь та внутрішніх єресей. Як єпископ Патар у Лікії (сучасна Мала Азія), він належав до найбільш освічених Богословів свого часу. Але святості його не принесла лише мудрість — а передусім вірність Істині, якою є Христос, і готовність постраждати за неї до кінця.
У своїх творах святий Мефодій рішуче протистояв помилковому вченню Орігена, який заперечував реальність тілесного воскресіння. У знаменитому творі «Бенкет або про дівоцтво» він захищає цінність тіла, чистоти й цілісного життя у Христі. Його діалоги, написані з глибокою філософічністю, стали зразком християнської літератури, побудованої на Писанні, а не на здогадах.
Близько 312 року святий Мефодій прийняв мученицьку смерть — був усічений мечем за свою віру, завершивши життя, сповнене боротьби за істину.
Його приклад звучить і сьогодні. У добу, коли віру часто намагаються осучаснити ціною втрати глибини, а воскресіння — звести до символу, святий Мефодій нагадує: Бог створив людину тілом і душею, і спасіння – це оновлення всього людського єства. Істиною не торгують. У неї входять – і залишаються в ній навіть тоді, коли це дорого коштує.
