З нагоди нинішнього свята звершувався особливий чин Воздвиження хреста. З молитвою підносили його образ на чотири сторони світу, просячи про благословення та милість. У такий спосіб з давніх часів щороку Церква вшановує історичну подію віднайдення та прославлення животворчого древа Хреста Господнього, яке сталося в Єрусалимі в 326 році завдяки турботі рівноапостольної Олени, матері римського імператора Костянтина.
Коли хрест, на якому був розіп’ятий та помер наш Спаситель, віднайшли, то це стало великою духовною радістю для єрусалимських християн і для всієї Церкви. З міста й околиць сходилися до Голгофи вірні, щоби поклонитися животворчому древу. Віднайдений Хрест Господній, що лежав закопаним поблизу Голгофи, омили з великим трепетом, і в пам’ять про це ми також під час чину воздвиження звершуємо символічне омовіння Хреста.
Та давня подія віднайдення Хреста Господнього цікава ще й чудом, яке сталося від Хреста. Коли віднайшли закопані хрести, а їх було декілька, то не знали який саме належав Господу нашому Ісусу Христу. Але так сталось, що поруч із місцем розкопок йшла похоронна процесія. Передання свідчить, що в той момент, коли патріарх Макарій торкнувся померлого саме Хрестом нашого Спасителя, то померлий ожив, встав та пішов додому своїми ногами. Це надзвичайно вразило всіх свідків. Згодом на місці віднайдення чесного і животворчого Хреста було побудовано храм Воскресіння Христового, який освятили 13 вересня 335 року. І до нинішнього часу туди стікаються численні паломники з усього світу.
Ми знаємо, що древо Животворчого Хреста, яке було віднайдене за повелінням рівноапостольної Олени, у багатьох частинках, великих і маленьких, було розділене та рознесене по християнському світу. Але Хрест Господній — це не тільки та не лише те саме, історичне древо, те древо, на якому був розіп’ятий та помер Спаситель.
І образ Хреста, який лежить нині уквітчаний посеред храмів, та і всякий хрест, який покладається для вшанування у храмах по всьому світу — усі вони, хоча фізично відрізняються від історичного Хресного Древа, але таємничо, духовно, містично — є тим самим древом. І ми поклоняємося цьому образу, схиляємося перед ним, вшановуємо, щоби через даровану Хрестом Господнім силу ми були здатні гідно нести і наш власний хрест — як про це нам заповідає Спаситель.
Тож терпеливо, з непохитною надією на Бога, будемо зносити всі випробування, які стаються на нашому життєвому шляху.
У нинішнє велике свято особливого шанування чесного та животворчого Хреста Господнього, бажаємо кожному із нас, щоби ця святиня, цей видимий знак нашої віри став для нас справжнім духовним щитом і дієвою зброєю у боротьбі зі злом, гріхом і темрявою!
Адже Хрест для всіх християн несе в собі дуже глибокий та важливий зміст. Святитель Іоан Золотоустий пише: «Колись Хрест був засобом покарання, а тепер став почесною справою, колись був символом осуду, а тепер — знаком спасіння. Справді, він став для нас причиною незліченних благ — він звільнив нас від омани, він просвітив тих, котрі сиділи у темряві, він нас, колишніх ворогів, примирив з Богом, він чужих зробив друзями, він тих, котрі колись були далекими, зробив близькими. Хрест — знищення ворожнечі, він — охорона світу, він став для нас скарбом незліченних благ».
Ми вшановуємо Хрест, бо для нас це не знаряддя страти, але знак перемоги. Перемоги смирення над гординею, жертовної любові над самолюбством, правди над оманою, свободи над рабством, Бога над дияволом. І в нинішній час кровопролитної війни проти нашого народу – Хрест Господній зміцнює нас у вірі в перемогу над російською імперією зла.
Нехай благодатна сила чесного та животворчого Хреста Господнього буде всім нам знаменням Божої допомоги у боротьбі з усяким злом і на благословення в усіх добрих справах! Зі святом!
Інші записи
