Протоієрей Петро Гава очолив всенічне бдіння напередодні 33-ї неділі після Пʼятдесятниці, святителя Григорія Богослова, архієпископа Константинопольського. Отцю Петру співслужили: протоієрей Василій Гнип, протоієрей Роман Василиків, і протодиякон Петро Стецюк.
Також завтра вшановується ікона Божої Матері, званої «Утамуй мої печалі». Шанований образ був принесений в поліський край 1903 року ченцями зі Святої Гори Афон, де ікона була написана з благословення єпископа Волинського і Житомирського Антонія (Храповицького).
Під час перенесення святиня явила численні дива. Чудотворний образ помістили в Городницькому чоловічому монастирі в ім’я Георгія Переможця. У роки гонінь на віру безбожники перенесли ікону в місце з нечистотами. Проте 1944 року святиня знову зайняла своє місце в Георгіївському храмі селища Городниця. У середині 1990-х років у Георгіївському Городницькому монастирі був побудований теплий в ім’я ікони Божої Матері «Утамуй мої печалі».
Сьогодні ж ми вшановуємо пам’ять преподобної Ксенії (Оксани) Римлянки, дияконіси, — святої, що жила в далекому V столітті. Вітаємо усіх, хто носить імʼя святої!
При народженні її назвали Євсевія, і вона була єдиною дочкою знатного римського сенатора. З юності дівчина була дуже побожною й прагнула присвятити своє життя Богові.
Коли вона стала дорослою, один вельможа попросив її батьків віддати свою дочку за його сина. Батьки, порадившись між собою, заручили її благородному юнакові та призначили день весілля. Ксенія хотіла втекти, проте своє бажання приховала від батьків, бо вони перешкоджали б їй та примусили б до шлюбу. Щоб уникнути шлюбу, дівчина таємно втекла з батьківського дому з двома відданими служницями. Вони кораблем прибули на малозаселений острів Кеа, де зупинились на окраїні поселення. Тоді Євсевія і змінила своє ім’я на Ксенію.
Зустрівшись по Промислу Божому з ігуменом монастиря святого апостола Андрія, Ксенія просила його взяти її разом зі супутницями в Милас. Там він знайшов їм житло на відокремленому місці, що знаходилися поблизу церкви. Невдовзі преподобна Ксенія заснувала монастир. З часом до неї почали долучатися й інші жінки, які хотіли провадити чернечий спосіб життя. Пізніше святу Ксенію висвятили на дияконісу, як достойну цього звання за доброчесне життя.
Хоча вона, як дочка сенатора, була вихована в розкоші серед різних зручностей, проте взялась до подвижницького життя. Стриманості її боялися навіть біси. Перемагала їх постом і подвигами й вони тікали, не сміючи приступити до неї. Їжу преподобна вживала на другий або на третій день, а багато разів і всю седмицю залишалася зовсім без їжі.
Коли ж прийшов час її відходу із земного життя, свята преподобна Ксенія закликала всіх сестер у церкву. Помолившись, вона залишилась сама. У час упокоєння святої, над монастирем з’явився блискучий хрест у сяючому вінку, який супроводжував аж до місця поховання праведної черниці. Біля місця поховання святої відбулося багато чудесних зцілень.
Також сьогодні — преподобного Македонія, сирійського пустельника (бл. 420).
Є святі, про яких майже не збереглося гучних слів — і саме тому їхнє життя говорить голосніше за будь-які проповіді.
Преподобний Македоній Сирійський був одним із тих пустельників, які не тікали від світу зі страху, а відходили від нього заради Бога. Він жив у суворій самоті сирійської пустелі, у пості, молитві та добровільній убогості, зробивши своє життя безперервним стоянням перед Господом.
Святі отці свідчать: Македоній не шукав тілесного спокою — він шукав тишини серця, в якій людина перестає чути шум світу й починає чути голос Божий. Його подвиг був мовчазним, але плідним: до нього приходили за порадою, молитвою, розрадою. І кожен відходив із надією.
«У тиші й упованні буде ваша сила» (Ісая 30:15)
Це слово — не втеча від реальності, а шлях її зцілення. Бо той, хто навчився мовчки стояти перед Богом, не зламається перед жодною бурею.
Сьогодні ми молимося разом із преподобним Македонієм — за мир у серцях, за витривалість у випробуваннях, за Україну.
🕊 Нехай молитвами преподобного Македонія Господь дарує нам тишу серця, яку не здолати жодній війні.
ВЕЧІРНЯ
Вечірня за своїм складом нагадує та зображує старозавітні часи: створення світу, гріхопадіння перших людей, вигнання їх з раю, покаяння та їхню молитву про спасіння, потім надію людей, згідно з обітницею Бога, на Спасителя та, нарешті, виконання цієї обітниці. Устав Православної Церкви розрізняє три основні види вечірні: малу, щоденну та велику.
Вечірня, при всенічному бдінні, починається відкриттям Царських врат. Священик і диякон мовчки кадять престіл і весь вівтар, і клуби кадильного диму наповнюють глибину вівтаря. Це безмовне кадіння знаменує початок творіння світу. «На початку створив Бог небо та землю». Земля ж була безвидна та порожня. І Дух Божий носився над первозданною речовиною землі, вдихаючи в неї живоносну силу.
Вечірній вхід нагадує віруючим про те, як старозавітні праведники, згідно з обітницею Божою, прообразами тв пророцтвами, чекали пришестя Спасителя світу та як Він явився у світ для спасіння роду людського. Кадило з фіміамом, при вечірньому вході, означає, що молитви наші посередництвом Господа Спасителя, як фіміам, підносяться до Бога, а також означає і присутність у храмі Духа Святого. Хрестоподібне благословення входу означає, що через хрест Господній знову відчиняються нам двері раю. Одразу ж після закінчення вечірні, за всенічним бдінням, починається рання читанням шестипсалмія.
ПОВЕЧІРʼЯ
Повечірʼя (грец. — «після вечері») — це Богослужіння, яке в православній традиції звершується після вечірньої трапези. Повечірʼя є заключною молитвою дня та має покаянний й молитовно-споглядальний характер. В уставі виділяються два основні різновиди цього Богослужіння: велике та мале.
ОПІВНІЧНИЦЯ
Опівнічниця, згідно з прийнятим у Православній Церкві Уставом, є першим Богослужінням астрономічного дня, яке повинно звершуватися в притворі монастирського храму одразу після пробудження братії від сну. Існує три види опівнічниці: повсякденна, суботня та недільна. Також є святкова та пасхальна опівнічниця.
РАННЯ
Друга частина всенічного бдіння — рання — нагадує нам часи новозавітні: явлення Господа нашого Ісуса Христа у світ, для нашого спасіння, та Його славне Воскресіння. Є повсякденна, зі славослівʼям, полієлейна та пасхальна рання. Початок ранньої прямо вказує нам на Різдво Христове. Вона починається славослів’ям ангелів, які з’явилися вифлеємським пастухам: «Слава у вишніх Богу, і на землі мир, в людях благовоління». Потім читається шестипсалміє, тобто шість вибраних псалмів царя Давида (3, 37, 62, 87, 102 та 142), в яких зображається гріховний стан людей, сповнений бід і напастей, і висловлюється палка надія людей на милість Божу. Віруючі слухають шестипсалміє з особливою увагою та побожністю.
Полієлей — найурочистіша частина всенічної й означає прославлення милості Божої, явленої нам у пришесті Сина Божого на землю й у здійсненні Ним діла нашого спасіння від влади диявола та смерті. Змістовно полієлей складається з піснеспівного виконання псалмів 134 та 135. Полієлей — слово грецьке, та означає «багатоєлейність» чи «багато освітлення».
ЛІТІЯ
Літня — слово грецьке, означає спільне моління. Літія відправляється у західній частині храму, біля вхідних західних дверей. Це моління у стародавній Церкві проводилось у притворі, з тією метою, щоб дати можливість оголошеним, і тим, що каються, взяти участь у спільній молитві з нагоди великого свята.
За літією бувають благословення й освячення п’яти хлібів, пшениці, вина та єлею, у пам’ять також давнього звичаю роздавати їжу Богомольцям, які приходили іноді здалеку, щоб вони могли підкріпитися під час тривалого Богослужіння. П’ять хлібів благословляються на згадку про нагодування Спасителем п’яти тисяч п’ятьма хлібами. Освяченим єлеєм священник згодом, під час ранньої, після цілування святкової ікони, помазує віруючих.
ВСЕНІЧНЕ БДІННЯ
Всенічним бдінням, або всенічною, називається таке Богослужіння, яке проводиться ввечері напередодні особливо шанованих святкових днів. Воно складається з вечірні, ранньої та першого часу, причому як вечірня, так і рання відправляються більш урочисто та при більшому освітленні храму, ніж в інші дні. Це Богослужіння називається всенічним, бо в давнину воно починалося пізно ввечері та тривало всю ніч до світанку. Потім, зважаючи на неміч віруючих, стали проводити це Богослужіння дещо раніше та робити скорочення у читанні та співанні, а тому воно і закінчується тепер не так пізно. Попередня ж назва — всенічне бдіння — збереглася.
Подати записку за здоров’я та за упокій на недільну літургію⤵️
https://forms.gle/ZZhY5thJy1SsmohF8
Інші записи
