У День пам’яті та перемоги над нацизмом цивілізований світ вшановує мільйони людей, чиї життя забрала Друга світова війна. Для України ця дата має глибокий і надзвичайно болючий зміст, адже наша земля і наш народ, які надзвичайно важко постраждали тоді, нині знову переживають жахіття війни.
Ціну миру ми знаємо не з підручників. Вона написана сльозами матерів, зруйнованими домівками, іменами полеглих Героїв та невинно вбитих мирних людей. І тепер Україна знову стала щитом для Європи, стримуючи кровожерливу російську агресію, що несе лицемірство, ненависть, насильство та смерть.
Історія вже показувала, до чого призводять тоталітарні режими, зневага до свободи та людської гідності. Але коли зло не отримує належної відповіді, воно повертається – під іншими прапорами, з новими гаслами, та з тією ж метою: підкорювати, руйнувати й убивати. Саме тому боротьба України — боротьба не лише за власну незалежність, а й за право народів жити у свободі та безпеці, за те, що зло має бути викрите, зупинене, покаране.
Дні пам’яті та примирення — не про забуття і не про мовчазне прийняття несправедливості. Вони нагадують про цінність правди, про відповідальність за скоєну кривду і про те, що справжній мир неможливий без справедливості. Не можна говорити про примирення там, де тривають убивства, руйнування та страждання людей.
Сьогодні ми молитовно згадуємо всіх полеглих у війнах — минулих і теперішній. Воїнів і мирних жителів, дорослих і дітей, усіх, чиї життя обірвала жорстокість війни. Їхня пам’ять — наш обов’язок, заклик совісті та нагадування про те, наскільки дорогою є людська свобода.
Нехай Господь упокоїть душі всіх невинно загиблих, укріпить тих, хто боронить Україну, і дарує нашому народові сили пройти цей важкий шлях до справедливого миру. Вічна та світла пам’ять полеглим!
