Святий преподобний Феодосій Манявський був уродженцем міста Галича. Батьки його були людьми побожними, знані християнським благочестям. Батько наставляв Феодосія не тільки у вірі православній, але навчав його і світських наук.
У молодих роках він почав пізнавати найвищу премудрість – Єдиного Істинного Бога. Пізнаючи Творця, старався благоугодити Йому доброчесним життям і жити за заповідями Христа, відмовившись від усієї суєти мирської та тимчасових життєвих насолод, тому і прийняв чернечий постриг у монастирі Пресвятої Богородиці м. Путна. Довідавшись про духовні подвиги Іова, Феодосій 1608 року прийшов до преподобного та став добрим йому помічником.
Він був добрим послідовником свого духовного отця. Благочестиво керував життям братії. Брав участь у православному соборі Київської митрополії, скликаному в 1628 році митрополитом Київським і Галицьким Іовом (Борецьким). Своєю участю в цьому соборі він засвідчив відданість Православній Церкві. Преподобний Феодосій жив як ангел у плоті, подаючи братії гідний приклад для наслідування.
Чутка про його строге та благочестиве життя розповсюдилась по Карпатах, Галичині, Волині й Буковині, Молдавії та Румунії. Багато православних монастирів визнали над собою духовне керівництво Манявського Скиту.
Святитель Київський Петро Могила писав:
«Якщо хочете побачити слуг Божих у людській подобі, то підіть у Карпати, де своїм служінням двісті ангелів присвятили своє життя Богу».
Не раз Іов просив Феодосія прийняти священство, але той тривалий час відмовлявся, вважаючи себе негідним священного сану. Та у 1613 році преподобний Феодосій погодився та прийняв священство від Монемвасійського митрополита Іоасафа.
Манявський Скит успішно розвивався під умілим керівництвом ігумена Феодосія. Він мудро керував обителлю, збільшуючи число братії та дбаючи про її належне облаштування. Під його керівництвом була побудована Хрестовоздвиженська церква, а в 1620 році Константинопольський Патріарх Тимофій та Олександрійський Патріарх Кирило Лукаріс надали Скиту, який на той час вже мав 40 ченців-подвижників, статус ставропігійного монастиря.
Той час був періодом гонінь на православних, але Феодосій Манявський, будучи суворим подвижником, мужньо терпів усі труднощі. Справжню підтримку також він мав від світської людини, уродженця міста Самбора, гетьмана Війська Запорізького – Петра Сагайдачного.
Облаштувавши життя не тільки в Манявській обителі, але ще багатьох монастирях, преподобний Феодосій 1629 р. мирно відійшов до Господа та був похований поряд із преподобним Іовом. Його мощі спочивають під спудом в Хресто-Воздвиженському соборному храмі Манявського Скиту.
