Про життя святителя Михаїла, першого митрополита Київського і всієї Руси, відомо небагато. Святитель Михаїл як просвітитель послужив викоріненню язичництва та насадженню благодатного християнського вчення на наших землях.
Згідно з Никонівським літописом, святитель Михаїл «був муж, премудрий розумом, такий, що навчає, і святого життя», і не інакше як Промислом Божим можна назвати рішення святого патріарха Константинопольського Миколая Хрисоверга про призначення цього великого святителя на Київську кафедру.
Не тільки в Києві довелося потрудитися святителю Михаїлу. Його проповідь чули багато міст і селищ Руси. Завдяки його працям, молитві та особистому прикладу люди, котрі щойно почули про Христа, могли повною мірою відчути ту повноту благодаті, яку ця звістка за собою несла.
Усе життя святителя Михаїла, першого митрополита Київського і всієї Руси, було одним великим подвигом. Це був подвиг служіння ближнім, подвиг безперервної молитви, подвиг послуху священноначаллю, яке призначило йому таке місце служіння. Він їхав на Русь та не знав, що його чекає.
Так, не скрізь приймав язичницький народ проповідь про Христа. Але те насіння, ті зерна правди та любові, котрі посіяв в серці нашого народу святитель Михаїл, виросли й дали рясні плоди, якими всі ми зараз маємо можливість користуватися, бачити, доторкатися до них. Величезна кількість храмів, священнослужителів і прихожан, — ось той плід, який зараз споглядає святитель Михаїл, перебуваючи біля Престолу Творця та молячись за кожного із нас.
У Києві святитель на честь свого небесного покровителя заклав дерев’яну церкву святого Михаїла. На цьому місці нині височіє Свято-Михайлівський Золотоверхий собор. Також святитель Михаїл благословив святого Володимира Великого на побудову першої на той час кам’яної Десятинної церкви. Перші християнські храми заклали також в інших великих містах, де він побував із просвітницькою місією: в Чернігові, Переяславі, Володимирі, Білгороді та ін.
Через 4 роки після офіційного хрещення Руси-України, в 992 році, святитель Михаїл спочив у Бозі. Спочатку його мощі поклали у Михайлівській дерев’яній церкві, яка слугувала йому кафедрою, а вже потім перенесли до Десятинної церкви, яка стала кафедрою Київських митрополитів, наступників святого Михаїла.
Близько 1103 року мощі святителя Михаїла були перенесені до Антонієвих печер у Чернігові, а восени 1730 року – до Успенського собору Києво-Печерської лаври. У 1942 році Свято-Успенський собор був підірваний більшовиками, і з того часу доля мощей першого Київського митрополита є невідомою.
Святитель Михаїл, перший митрополит Київський і всієї Руси був сучасником святого князя Володимира та брав безпосередню участь в епохальній події Хрещення України-Руси у 988 році. Тоді спершу святитель Михаїл охрестив 12 синів святого князя Володимира Великого, його військо та знать. А після цього разом із багатьма священнослужителями звершив спільне хрещення киян у річці Почайна, де вона єднається з Дніпром.
Будучи главою новоствореної Київської Митрополії, святитель Михаїл зробив усе для того, щоб люди побачили світло істини, щоб вони не лише зустрілися з Живим Богом, а й назавжди залишилися християнами, як за буквою, так і за духом.
