Сьогодні – день Святого Духа. До появи Студійського уставу (тобто до IX століття), понеділок після Пʼятдесятниці не мав звʼязку з прославленням Святого Духа. Вперше найменування понеділка «Днем Святого Духа» появляється в Студійських монастирських типіконах. Головною відмінністю дня являється особливий канон Святому Духу, написаний Феофаном в IX столітті. Святий Дух є не безособовою силою чи дією, Він є рівним Отцю і Сину за Божественними властивостями, є Особою Святої Тройці.
«На початку створив Бог небо і землю. Земля ж була безвидна і порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий носився над водою» (Бут. 1:1-2). «І створив Господь Бог людину з пороху земного, і вдихнув у лице її дихання життя, і стала людина душею живою» (Бут. 2:7).
Він вічний, незмірний, всюдисущий. Його дія є таємничою, містичною, і ніхто не може сказати, як саме вона звершується, адже, за словами святого апостола Павла: «Божого ніхто не знає, крім Духа Божого» (1 Кор. 2: 11). Плоди дії Духа Святого є справжні і видимі – безсумнівно засвідчується і Писанням, і досвідом християнського життя. Найпершим плодом Духа Святого є сама можливість віри в Бога: «Ніхто не може назвати Ісуса Господом, як тільки через Духа Святого. Дари рiзнi, а Дух один i той же; i служiння рiзнi, а Господь один i той же; i дiяння рiзнi, а Бог один i той же, Який творить усе в усiх… Усе це творить один i той же Дух, надiляючи кожному осiбно, як Йому завгодно» (1 Кор. 12:3-6, 11).
Також Священне Писання свідчить: «Дух дише де хоче, і голос його чуєш, але не знаєш, звідки він приходить і куди йде» (Ін. 3:8).
Як і всім особам Святої Тройці, Святому Духу віддається єдине і нероздільне поклоніння, тобто поклоняючись Святому Духу, християни поклоняються разом з Ним Отцю і Сину, постійно маючи на увазі Їхнє спільне Божество, єдину Божественну сутність. Святого Духа відрізняє особисту (іпостасну) властивість, яка полягає в тому, що Він споконвічно походить від Отця. Походження Святого Духа не має ні початку ні кінця, воно є цілком позачасовим, оскільки поза часом існує Сам Бог.
Через Духа Святого ми маємо можливість молитви до Бога та отримуємо те, що просимо на благо: «Дух підкріплює нас у немочах наших: бо ми не знаємо‚ про що молитися‚ як належить, але Сам Дух просить за нас зітханнями невимовними» (Рим. 8:26).
Через Духа Святого нам подається всяка мудрість, життя, рух. Збагачуючи людину різноманітними духовними дарами і плодами, Дух Святий прикрашає її різноманітними чеснотами, преображаючи, вдосконалюючи її, очищаючи від духовної скверни й ведучи до спасіння. Плодами дії Духа Святого є багато християнських чеснот і благ: апостол Павло серед таких виокремлює любов, радiсть, мир, довготерпiння, доброту, милосердя, вiру, лагiднiсть, стриманiсть (Гал. 5:22-23).
Благодатні Божественні дії притаманні всім Особам Святої Тройці і присутність Святого Духа в людині означає і співперебування з Ним Отця і Сина — Божественного Розуму та Божественного Слова, тобто всієї Святої Тройці (святитель Григорій Богослов).
Також вже не 7 липня, а відтепер, за новоюліанським календарем, 24 червня святкуватимемо Різдво Іоана Предтечі – святого пророка, який готував народ до пришестя Месії та хрестив Господа Ісуса Христа у водах Йордану. Вшануванню його пам’яті присвячені сім святкових дат у церковному календарі. Сьогоднішнє свято присвячено події народження Іоана Предтечі від праведних батьків – священника Захарії та його дружини Єлисавети.
Рівно 6 місяців відділяє у церковному календарі Різдво Іоана Предтечі та Різдво Господа нашого Ісуса Христа. За свідченням з Євангелія: коли архангел Гавриїл благовістив Діві Марії втілення Сина Божого, то сказав: «Ось і Єлисавета, родичка Твоя, і вона зачала сина в старості своїй, і це вже шостий місяць їй, хоча називають її неплідною» (Лк. 1: 36).
Дійсно, Пресвята Діва Марія та праведна Єлисавета були двоюрідними сестрами. Іоан Предтеча народився на шість місяців раніше за Спасителя. Також відомо, що поява на світ Іоана Хрестителя стала для його батьків даром Божим, адже в похилому віці за Божим Промислом відбулося зачаття і народження Предтечі.
Добру звістку про народження довгоочікуваної дитини приніс батькам архангел Гавриїл. Він же і назвав ім՚я, яким наречуть майбутнього Хрестителя Господнього. У Євангелії від Луки написано так: «Єлисаветі ж настав час родити, і вона народила сина. І почули сусіди й родичі її, що звеличив її Господь милістю Своєю, і радувалися з нею. І восьмого дня прийшли обрізати немовля, і хотіли назвати його ім’ям батька його – Захарією. На це мати його сказала: ні, хай буде названий Іоаном. І сказали їй: адже нікого нема в роді твоїм, хто звався б ім’ям тим. І питали знаками в батька його, як би він хотів назвати його. Попросивши дощечку, написав слова: Іоан буде ім’я йому. І дивувались усі. І відразу відкрилися уста його і язик його, і він почав говорити, благословляючи Бога» (Лк. 1: 57 – 64).
Ось чому на іконі, присвяченій події Різдва Іоана Предтечі, бачимо присутніх біля праведної Єлисавети людей, а праворуч знизу – Захарію, який пише ім՚я для новонародженого сина на дощечці.
Іоана Предтечу в дитинстві теж спіткала доля біженців. Адже, як відомо, після народження Спасителя цар Ірод наказав убити усіх немовлят від двох років і менше. Почувши про це, свята Єлисавета, аби врятувати життя малого сина, втекла з ним у пустелю й переховувалась у печері. Святий Захарія залишився в Єрусалимі і звершував своє служіння в храмі. Ірод послав до нього воїнів з наказом відкрити місце перебування немовляти Іоана та його матері. Захарія відмовив, через що його було вбито. Праведна Єлисавета з сином продовжувала жити у пустелі і там померла. Далі Іоан жив сам у пустелі до того часу, як вийшов на проповідь про покаяння і сам сподобився хрестити Господа нашого Ісуса Христа.
На згадку про те, що пророк Іоан хрестив Спасителя у водах Йордану, Церква називає його Хрестителем. А за те, що він прийшов перед Христом і проповідував народу пришестя Сина Божого – величає Предтечею. Хрестителю Христів, Іоане, моли Бога за нас!
https://www.facebook.com/share/p/Yfe117zBHDF4wk4Z/?mibextid=WC7FNe
Інші записи
