Сьогодні Православна Церква святкує початок церковного індикту ― церковне новоліття.
Традиція ця прийшла до нас з Візантії, з часів І Вселенського Собору. Слово «індикт» означає «оголошення, постанова», тобто об’явлення важливих приписів, декретів, уставу, який видавав свого часу імператор Риму. Перший такий індикт з’явився за правління імператора Діоклетіана (284 – 305 рр.). Це був своєрідний перепис майна населення, що відбувався кожні 15 років у Римській імперії для встановлення і сплати податку. З часом слово «індикт» почало позначати не тільки імператорський наказ, але й період 15-літнього циклу і також його перший день.
Спочатку індикт відраховувався з 23 вересня – дати народження першого римського імператора Октавіана Августа. Спершу індикт використовували тільки з метою збирання податків, але з часом він стає також вихідною точкою на позначення різних дат із громадського життя. Святі отці I Вселенського собору в Нікеї 325 року прийняли постанову починати новий рік з 1 вересня ― на честь славної перемоги, яку в 312 році здобув імператор Костянтин над язичником Максентієм.
На Русі церковне новоліття офіційно було встановлене 1363 року. Останній раз новий рік у вересні офіційно святкували в 1699-му, після чого Петро І, налаштований на західні традиції, ввів державне новорічне святкування 1 січня.
Говорячи про вересень як початок церковного нового року, сама назва цього місяця походить від латинського слова «septem», що в перекладі означає – «сім». Тобто, за первинним значенням слова, вересень іменується сьомим місяцем, бо римляни рахували місяці, починаючи від першого весняного місяця, березня.
Церковне новоліття має для кожного християнина глибоке символічне та духовне значення. Цього дня Господь розпочав проповідь Царства Божого і засвідчив виконання старозавітних пророцтв про пришестя Месії-Спасителя і тим самим ― про кінець Старого і початок Нового Заповіту.
Святі вчать нас, що кожен день, кожен рік свого життя ми повинні жити як останній, за яким чекає нас суворий і безсторонній суд Божий. Тому, і нинішній рік будемо жити, очікуючи суду Божого та використовувати його для блага душі. Тож, розпочинаймо сьогодні новий церковний рік, прославляючи Отця, Сина і Святого Духа та пам‘ятаючи про необхідність поспішати робити добро, адже час нашого життя швидкоплинне.
Інші записи
