Святий апостол Фома, один із дванадцяти апостолів, був родом із галілейського міста Пансади та займався рибальством. Почувши благовістя Ісуса Христа, він усе залишив і пішов за Ним.
Ім’я Фома у перекладі з давньоєврейської мови означає «подвоєння, близнюк», тому ще зустрічаємо форму Дідим (грец. Δίδυμος). В Євангелії від Іоана є обидві форми:
«Тоді Фома, званий ще Близнюком, сказав ученикам: ходімо й ми і помремо з Ним» (Ін. 11:16).
Усі чотири Євангелія містять згадки про апостола Фому, але Євангеліє від Іоана детально повідомляє нам про участь цього апостола в кількох подіях євангельської історії.
Святий апостол не повірив розповідям інших учнів про Воскресіння Ісуса Христа. Він не міг повірити, що Христос воскрес і з’явився їм у домі, та ще й при закритих дверях. Це здивування призвело до того, що він сказав:
«Якщо не побачу на руках Його рани від цвяхів і не вкладу пальця мого в рани від цвяхів, і не вкладу руки моєї в ребра Його, не повірю».
Проте згодом Спаситель явився і апостолу Фомі, разом з учнями, і показав Свої рани. Тоді Спаситель говорить до Фоми:
«Подай палець твій сюди і подивись на рани мої; подай руку твою і вклади в ребра Мої, і не будь невірним, але вірним». «Господь мій і Бог мій!»— вигукнув святий. Ісус говорить йому: «ти повірив, тому що побачив Мене; блаженні ті, що не бачили й увірували» (Ін. 20:19-29).
Існує навіть Біблійний фразеологізм «Фома невіруючий», що означає недовірлива людина. Проте апостол Фома, переконавшись особисто у воскресінні Христовому, демонструє нам зовсім не невір’я в Бога, а навпаки – сильну та діяльну віру, яка долає усякі сумніви.
За церковним Переданням, святий апостол Фома заснував християнські Церкви в Палестині, Месопотамії, Парфії, Ефіопії та Індії. Проповідь Євангелія апостол закарбував мученицькою смертю. За навернення до Христа сина та дружини правителя індійського міста Меліапора (Меліпура) святий був увʼязений до вʼязниці, зазнав катувань та, пронизаний пʼятьма списами, відійшов до Господа.
За свідченням істориків Церкви, мощі святого апостола Фоми згодом, у 385 році, частково були перенесені з Індії в Месопотамію, в місто Едесу (нині Орфа). Там над ними була побудована прекрасна церква, куди з різних країв приїздили віряни за зціленням. Згодом частина мощей була перенесена до Константинополя, де на честь апостола Фоми був побудований храм. На сьогодні відомо, що святі мощі апостола Фоми покояться в Індії, Угорщині та на Афоні.
«Фома, який був колись слабшим за інших апостолів у вірі, — каже святитель Іоан Золотоустий, — став по благодаті Божій мужнішим, ревнішим і невтомнішим за всіх них, так що обійшов зі своєю проповіддю майже всю землю, не злякавшись сповіщати Слово Боже народам диким».
