Сьогодні Православна Церква вшановує пам’ять мученика Серапіона. Ми майже нічого не знаємо про його голос. Не знаємо, яким був його дім. Не знаємо, кого він любив і за ким сумував.
Але знаємо найважливіше. Коли перед ним постав вибір — зберегти життя чи зберегти вірність Христові, він обрав вірність.
У час війни ми щодня бачимо людей, які роблять такий самий вибір. Військовий, який повертається на позиції. Лікар, який залишається в операційній під час тривоги.
Рятувальник, який заходить у будинок, звідки всі інші вибігають. Мати, яка після безсонної ночі знову знаходить сили усміхнутися своїй дитині. Світ тримається не лише на тих, хто перемагає.
Він тримається на тих, хто не зраджує.
Саме тому пам’ять мучеників ніколи не старіє. Вона нагадує: справжня сила народжується не тоді, коли людина нічого не боїться. А тоді, коли страх не стає сильнішим за любов.
Нехай молитвами святого мученика Серапіона Господь зміцнить усіх, хто сьогодні стоїть за Україну, хто несе свій хрест у скорботі, лікує, рятує, молиться та, попри втому, не дозволяє згаснути світлу добра!
