Його прізвисько — Синдоніт. Від слова «синдон» — груба льняна тканина. Єдиний одяг, який він носив усе своє чернече життя. Ніякого взуття. Ніякого плаща. Навіть узимку — шматок грубого полотна.
Але це ще не найдивовижніше.
Серапіон жив у Єгипті в V столітті. Він практикував те, що отці-пустельники називали «досконалим зреченням» — повну відмову від будь-якої власності. Він мандрував, зупинявся де міг, їв те, що давали люди.
Одного разу Серапіон зустрів жебрака, який тремтів від холоду. Святий зняв із себе свій єдиний синдон і віддав його нужденному. Сам залишився без одягу.
Його запитали:
«Отче, хто тебе роздягнув?»
Серапіон підняв Євангеліє, яке тримав у руках, і відповів:
«Ось хто».
Але й це ще не кінець.
Пізніше він продав навіть саме Євангеліє, а гроші роздав голодним. Коли його запитали:
«Отче, де твоє Євангеліє?» — він відповів:
«Я продав ту книгу, яка говорила мені: продай майно твоє та роздай убогим».
Він не просто читав Євангеліє. Він його виконав.
Для нас сьогодні ця історія звучить особливо глибоко. Україна переживає час, коли тисячі людей втратили домівки, речі, усе нажите роками. І преподобний Серапіон нагадує: справжня свобода народжується не тоді, коли людина має багато, а тоді, коли її серце не стає рабом матеріального.
