Єфросинія, у миру князівна Феодулія, була нареченою князя Федора. Та несподівана смерть нареченого відкрила перед нею інший шлях: вона відмовилася від земних почестей та прийняла чернечий постриг у Суздалі.
Вона жила в монастирі в молитві, лагідності та добродійності. Її серце стало джерелом тиші й милосердя для інших. Після смерті від її мощей почали відбуватися чудеса зцілення.
Єфросинія показує: навіть трагедія може стати дверима до вічності, якщо серце належить Христові. Її шлях — нагадування, що ніхто й ніщо не відділить нас від любові Божої.
