Сьогодні – особливе свято і за своїм змістом, і за подією, про яку нагадує, і за Особою, Якій воно присвячене, а також за глибокими сенсами, які нам крізь багато віків це свято знову і знову повторює. Свято Успіння має 1 день передсвята та 8 днів післясвята. Особливістю успенського бдіння є можливість винесення перед полієлеєм на середину храму замість ікони свята прикрашеної квітами плащаниці Божої Матері. Також була звершена літія.
Сьогодні ми вшановуємо Успіння Пресвятої Богородиці. Вшановуємо та святкуємо, в урочистих і радісних піснеспівах прославляючи Матір нашого Спасителя та завершення Її земного шляху. На перший погляд, це доволі незвично. Адже день смерті людини зазвичай є днем печалі й плачу: сумує той, хто помирає, розлучаючись із земним життям та всім, що було йому тут дорогим. Сумують і його близькі, прощаючись з тим, кого знали, любили, і жалкуючи про все, чого не встигли, а також, можливо, усвідомлюючи і власну тимчасовість у цьому світі.
Як же можна радіти завершенню земного шляху Богородиці? Можна та потрібно. Лише розуміючи, що як особливим було життя та покликання Діви Марії, так особливим став і перехід Її у вічність. Для Божої Матері завершення земного життя стало не розлукою та не несло болю втрат, це було Її радісне та довгоочікуване єднання з Її Божественним Сином. Обмеження тимчасового, тлінного існування перестали бути перешкодою, і Пречиста Діва увійшла у вічне, оновлене, блаженне життя.
Чому Успіння? Бо не відчуваючи смертних страждань, Діва Марія заснула й більше не прокидалася, а після того, як Її поховали, виявилося, що Її пресвятого тіла не було в гробі. Православна Церква називає це свято «Успінням», від слова «сон», «заснути», тобто завершення земного шляху умиротворено, без мук і жалю. Перейшовши у вічність, Богородиця і світ цей та вірних, що живуть в ньому, не залишила без Своєї опіки. Як для улюбленого учня Спасителя Пречиста Діва стала Матір’ю, так Вона стає Матір’ю і для кожного, хто з вірою звертається до Неї.
Час Успіння Діви Марії відбувся до перших гонінь на християн, розв’язаних імператором Нероном у 64 році. Успіння Пресвятої Богородиці є таємницею Її переходу від землі до слави у обіймах Небесного Отця. Бог мав Свій план щодо Діви Марії. Він хотів через Неї обновити красу людини, створеної на Його образ і подобу. І Богородиця втілила цю ідею, Своєю згодою дозволила «Божественному» пробити бар’єри «людського», та відтворила Своїм життям рай на землі. Свято Успіння належить до найстарших Богородичних свят, яке завершує цикл 12 найголовніших нерухомих свят річного Богослужбового кола. Святкування його почалося в Єрусалимі невдовзі після Собору в Ефесі (431 р.).
Успіння Пресвятої Богородиці є великим християнським святом, під час якого Церква прославляє завершення земного життя Божої Матері. Святий Амвросій, пишучи про життя Богородиці на землі, оповідає, що Вона була «…смиренна серцем і некваплива в мові. Цнотлива в бесідах, говорячи з людьми, як перед Богом, Вона нікого ніколи не образила, бажаючи всім добра. Нікого, хоч і убогого, не зневажала, ні з кого не насміхалась, але все, що бачила, покривала Своєю любов՚ю».
Земне життя Діви Марії було не простим, якщо міряти його людською міркою. Сиротою Вона зростала при храмі, Свої молоді роки провела зі старцем, обручником Йосипом, народила Дитину в стайні, з Немовлям змушена була тікати на чужину, де й виростила Свого Сина. А потім Вона пережила неймовірний душевний біль та муки, бачачи несправедливе осудження та страждання на хресті Свого єдиного Сина. На старість Вона не мала де голови прихилити, у чужому домі ученика Свого Сина Іоана Богоматір і завершила Свій земний шлях.
Після Свого блаженного Успіння Вона стала Заступницею та Молитовницею за всіх людей, хто з вірою звертається до Неї. Вона по-материнськи опікується усіма дітьми Церкви, втішаючи й розраджуючи скорботних, захищаючи немічних, наставляючи на істинну путь заблукалих, грізно стаючи проти нападів супротивників та ревно заступаючись за грішників, які каються. Не замість Бога ми звертаємося до Неї, але через Неї благаємо Творця, знаючи, що Її материнські молитви мають велику силу.
Опис зовнішнього вигляду Богоматері зустрічаємо також у святих Епіфанія та Никифора:
«У всіх обставинах Вона зберігала високоповажну сановитість та постійність. Говорила дуже мало, тільки про необхідне та добре… Зріст Її був середнім. Колір обличчя – як колір пшеничного зерна. Волосся світло-русяве та трохи золотисте. Погляд швидкий, проникливий. Колір очей нагадував оливковий плід. Брови трохи нахилені, темні. Ніс середній. Обличчя не зовсім кругле… У Неї не було ніякої гордості, у всьому простота, без найменшого вдавання».
Будемо ж молити Пресвяту Богородицю, святкуючи Її славне Успіння, щоб ми унаслідували той шлях, яким пройшла Діва Марія: спочатку без нарікань та з подякою до Бога пройти життєвий шлях зі скорботами та труднощами, а в Небі – отримати Вічну Радість Богоспілкування зі святими Небожителями!
