Свята рівноапостольна княгиня Ольга, яка у святому Хрещенні отримала ім’я Олена, належить до найвизначніших постатей української історії. Після загибелі князя Ігоря вона протягом сімнадцяти років очолювала Київську державу, керуючи нею до повноліття свого сина Святослава. Її мудре правління, дипломатичний талант і твердість характеру допомогли зміцнити державу та закласти підвалини її подальшого розвитку.
Найважливішим кроком у житті княгині стало свідоме прийняття християнської віри. Історики й досі дискутують, де саме відбулося її Хрещення: за одними свідченнями — у київському храмі пророка Іллі, за іншими — у Константинополі, де княгиню з великою пошаною прийняли імператор Костянтин VII Багрянородний та Патріарх Феофілакт. Незалежно від місця звершення таїнства, саме Ольга стала першою правителькою Русі, яка відкрито сповідувала християнство, започаткувавши нову сторінку духовної історії нашого народу.
Віра княгині знаходила вияв у конкретних справах. За її сприяння на Русі споруджувалися перші християнські храми, встановлювалися святі хрести, а на місці язичницьких капищ поставали осередки молитви. Літописна традиція пов’язує з її іменем будівництво храму святителя Миколая над Аскольдовою могилою, а також заснування дерев’яної церкви на місці майбутнього Софійського собору. Так княгиня не лише прийняла віру особисто, а й послідовно працювала над її утвердженням у державі.
Хоча княгині не вдалося навернути до християнства свого сина Святослава, її приклад став вирішальним для наступного покоління. Саме її онук, князь Володимир Великий, завершив справу духовного преображення Русі, звершивши її Хрещення у 988 році. Недарма Церква прославляє княгиню Ольгу як рівноапостольну святу, адже її життя стало початком великої місії, плоди якої український народ зберігає вже понад тисячу років.
В іконописній традиції Руси-України святу княгиню Ольгу зображують із посудиною єлею — так само, як і жінок-мироносиць. Це свідчить, що її справді шанували просвітителькою та мироносицею Київської держави. І дотепер ми захоплюємось зваженістю її рішень як християнської очільниці держави, внеску, який вона зробила у її розвиток, а також у виховання свого онука. Така відданість у служінні Богу, державі та сім’ї принесла великі плоди, тому що свята княгиня Ольга щиро вірила у те, що робить, та довірила Богові свою долю — одна із перших у величній історії нашої країни та українського Православ’я.
Її ім’я й сьогодні асоціюється з мудрістю, незламністю, далекоглядністю та винятковою силою духу. Вона стала не лише талановитою правителькою, а й першою християнкою на великокняжому престолі Києва, заклавши підвалини важливих духовних і державних змін. Щороку 11 липня за новоюліанським календарем українці вшановують пам’ять святої рівноапостольної княгині Ольги.
Образ княгині Ольги знаходить відгук і в сучасності. Українські жінки, які зараз переживають важкі випробування війни, демонструють таку ж стійкість, самовідданість та мужність. Вони захищають державу, підтримують свої родини, допомагають ближнім, працюють задля перемоги й відновлення країни. Їхня сила духу є продовженням тих чеснот, які уособлювала свята.
Свята рівноапостольна княгине Ольго, моли Бога за нас! Нехай за твоїми молитвами Господь дарує Україні мудрість, духовну єдність, незламність у випробуваннях і справедливий мир.
Інші записи
Всенічне бдіння у Свято-Троїцькому кафедральному соборі напередодні шостої неділі після Пʼятдесятниці, преподобного Паїсія Святогорця
