Богослужіння у Свято-Троїцькому кафедральному соборі міста Івано-Франківська. Очолив Його Високопреосвященство митрополит Іоасаф, якому співслужив настоятель протоієрей Іван Телятинський та духовенство собору.
Під час літургії були піднесені молитви за Україну, за перемогу над ворогом, за захисників і захисниць, які захищають нашу землю від російських загарбників. Після завершення Божественної літургії з проповіддю звернувся владика Іоасаф, в якій подякував усім за спільну молитву.
Сьогодні у недільному Євангелії ми чуємо про чудо. Воно сталося з тим, хто, можливо, не очікував негайної відповіді, але все одно звернувся до Христа з проханням не заради себе, а заради іншого. Римський сотник, воїн який мав владу, авторитет і матеріальне забезпечення. Він був людиною, від якої залежали інші, і сам, здавалося б, ні від кого не залежав. Та попри це він приходить до Христа з проханням про зцілення свого слуги.
І тут відкривається важлива істина. Дуже часто в нашому житті є безліч людей, яких ми мали б любити, підтримувати, про яких мали б дбати. Але ми звикаємо до них, починаємо сприймати їх як щось звичне, і тому не завжди проявляємо до них справжню любов. Ми відкладаємо добре слово, турботу чи увагу, ніби ще буде час.
Сотник же показує інше. Він не був залежний від свого слуги. Навпаки, слуга був залежний від нього. Але це не зробило його байдужим. Він бачить у ньому людину, життя якої має цінність, і саме тому просить Христа про його зцілення. Любов тут виявляється не у взаємній вигоді, а у здатності відповідати за іншого.
Христос зцілює, бо бачить у сотнику щиру віру, смирення та довіру. І Він показує, що Божа любов не має меж. Вона відкривається кожному, хто звертається до Нього з відкритим серцем.
Інші записи
ПРИВІТАННЯ
