Сьогодні на Вічевому майдані в Івано-Франківську ми зібралися разом у спільній молитві за Україну, за українське військо та за мир, благословенний Богом.
Відбувся молебень, а також панахида за полеглими Героями, які віддали свої життя за свободу, незалежність та єдність нашої держави. Вручили рідним Героїв відзнаки «За честь і звитягу». На превеликий жаль, присвоєні військовим посмертно.
День Соборності нагадує нам: Україна сильна тоді, коли ми єдині. Нас об’єднують спільна історія, цінності та боротьба за свободу.
Єдність — це не лише слово. Це щоденна підтримка одне одного, віра в наших захисників і відповідальність за майбутнє держави та наших дітей. Саме в єдності — наша сила, наша стійкість та наша впевненість у Перемозі.
Хвилиною мовчання віддали шану нашим Героям, які загинули за територіальну цілісність України. Схилили голови на знак пошани перед усіма, хто сьогодні продовжує боротьбу.
Дорогі брати та сестри, соборність — це основа для всіх вірних, адже це слово безпосередньо пов’язане з християнським вченням та означає збиратися разом, єднатися. Церква Христова є соборною, цілісною, єдиною. Але й для нашого, українського народу соборність є особливою та надважливою.
Колись саме вона стала ментальною основою для об’єднання людей та земель довкола київського князівського престолу, а потім — і довкола Київської Церкви. Протягом подальшої тисячолітньої історії, попри різноманітні випробування й перепони, завдяки титанічним зусиллям багатьох українців вдалося зберегти, утримати єдність нашого народу, нашого краю. І на початку ХХ століття поняття соборності для українського народу вийшло на якісно новий рівень, позначившись доленосними подіями та окремим державним святом.
107 років тому відбувся факт історичного державного єднання, коли на площі перед собором Святої Софії — храмом, який уособлює духовну єдність та велич княжої Київської держави — урочисто проголосили Акт Злуки Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки в єдину державу.
До речі, тоді упорядкувати свято Соборності Рада Міністрів і Директорія УНР доручили Іванові Огієнку — на той час міністрові народної освіти, а загалом видатному громадському та церковному діячеві, видатному ієрарху, знаному як митрополит Іларіон. Тож за його поданням у 1919 році Рада Міністрів ухвалила, а Директорія затвердила Закон: «вважати день 22 січня на вічні часи державним святом в Україні».
Саме завдяки митрополитові Іларіону (Огієнку) було включено до програми святкування духовну складову, залучено Українську Церкву: по всіх храмах мав бути прочитаний Акт Злуки та відправлені урочисті подячні молебні, а на знак великого торжества — дзвонити у дзвони, як на Великдень. Так піднесено та духовно запроваджувалось понад століття тому це свято — з легкої руки блаженної пам’яті митрополита Іларіона.
Сьогодні ми теж відзначаємо свято Соборності – в інших умовах, з іншими викликами та випробуваннями війною. Але можемо засвідчити: соборність, єдність, згуртованість – наша велика сила! Тож єднаймося, брати та сестри, довкола правди та добра, довкола служіння Церкві Христовій, на благо рідного українського народу!
Уже багато разів доведено та констатовано: в єдності — наша сила! Незборима, переможна, могутня. Коли ми єднаємось, гуртуємось, коли ми разом — нам під силу навіть неймовірні речі. Про це свідчать не лише історичні події, досвід минулого, а й наша щоденна реальність. Нині, у розпал жорстокої війни, український народ, з Божою допомогою, об’єднаний правдою, вірою, любов’ю, підтримкою та повагою одне до одного — має сили давати відсіч ворогу, виборюючи перемогу.
Соборність означає для нас надзвичайно багато, і для дітей України нині — це не просто красиве слово, це велика цінність, дорогоцінний здобуток і потужна зброя проти ворога. Соборність нашої держави тримається на соборності наших душ. Єдність робить нас незламними. Братерство допомагає нам вистояти.
З Днем Соборності, дорогі брати та сестри! Плекайте соборність у своїх душах! Бо наша єдність — велика та незборима сила!
Інші записи
ПАЛОМНИЦТВО
