На початку IV століття, коли Римська імперія жорстоко переслідувала християн, троє пресвітерів Нікомидії — Єрмолай, Єрмип і Єрмократ — не залишили своєї пастви. Вони продовжували проповідувати Євангеліє, підтримували вірних і свідчили про Христа, знаючи, що за це на них чекає смерть.
Саме святий Єрмолай став духовним наставником юного лікаря Пантолеона — майбутнього великомученика і цілителя Пантелеймона. Одне слово про Христа, сказане вчасно, змінило життя людини, яка згодом стала одним із найшанованіших святих Церкви.
Подвиг цих священномучеників нагадує нам: Господь часто діє через тих, хто залишається непомітним для світу. Одна щира розмова, одна молитва, один добрий приклад можуть стати початком великої дороги до Бога.
Світ завжди намагатиметься переконати, що правду можна відкласти «до кращих часів». Але святі Єрмолай, Єрмип і Єрмократ засвідчили інше: вірність Христу не має залежати від обставин. Саме така вірність стає джерелом сили для Церкви в усі часи.
