Сьогодні Церква вшановує сімох отроків у Ефесі: Максиміліана, Ямвлиха, Мартиніана, Іоана, Діонісія, Ексакустодіана (Костянтина) та Антоніна.
Святий Максиміліан був сином ефеського градоначальника, решта шість юнаків – синами інших знатних ефеських громадян. Юнаки були друзями з дитинства і всі перебували на військовій службі. Коли імператор Декій (249-251) прибув до Ефеса, він наказав усім громадянам з’явитися для принесення жертви язичницьким божествам; на непокірних очікували муки та смертна кара.
За доносом тих, хто шукав прихильності імператора, до відповіді були покликані і сім ефеських отроків. Поставши перед імператором, святі отроки сповідали свою віру в Христа. З них негайно було знято знаки військової відзнаки – військові пояси. Однак Декій відпустив їх на свободу, сподіваючись, що вони змінять рішення за той час, поки він перебуває в поході.
Юнаки пішли з міста та сховалися в печері гори Охлон, де проводили час у молитвах, готуючись до мученицького подвигу. Наймолодший із них – святий Ямвлих, одягаючись у жебрацьке лахміття, ходив до міста і купував хліб. В один із таких виходів у місто він почув, що імператор повернувся та їх шукають, щоб представити на суд. Святий Максиміліан надихнув друзів вийти з печери та добровільно з’явитися на суд.
Дізнавшись, де ховаються отроки, імператор велів закласти вхід до печери камінням, щоб отроки померли в ній від голоду та спраги. Двоє з сановників, присутніх під час замурування входу в печеру, були таємними християнами. Бажаючи зберегти пам’ять про святих, вони вклали серед каміння запечатаний ковчежець, у якому були дві олов’яні дощечки. На них були написані імена семи отроків і обставини їхніх страждань та смерті.
Власник ділянки землі, на якій знаходилася гора Охлон, почав кам’яне будівництво, і робітники розібрали вхід до печери. Господь оживив отроків, і вони прокинулися немов від звичайного сну, не підозрюючи, що минуло вже майже 200 років. Тіла їхні й одяг були абсолютно нетлінні.
Готуючись прийняти муки, юнаки доручили святому Ямвлиху ще раз купити їм хліба в місті для підкріплення сил. Підійшовши до міста, юнак здивувався, побачивши на воротах святий хрест. Почувши ім’я Ісуса Христа, яке вільно вимовлялося, він почав сумніватися, що прийшов у своє місто. Розплачуючись за хліб, святий юнак подав торговцю монету із зображенням імператора Декія і його затримали, як того, хто приховав скарб старовинних монет.
Святого Ямвлиха привели до градоначальника, у якого в той час перебував Ефеський єпископ. Слухаючи здивовані відповіді юнака, єпископ зрозумів, що Бог відкриває через нього якусь таємницю, і сам вирушив разом із народом до печери.
Біля входу в печеру єпископ вийняв із купи каміння запечатаний ковчежець та відкрив його. Він прочитав на олов’яних дощечках імена семи отроків та обставини замурування печери за велінням імператора Декія. Увійшовши до печери та побачивши в ній живих отроків, усі зраділи та зрозуміли, що Господь через пробудження їх від довгого сну відкриває Церкві таємницю воскресіння мертвих.
Незабаром сам імператор прибув до Ефеса та розмовляв з юнаками в печері. Тоді ж святі отроки на очах у всіх схилили голови на землю та знову заснули, цього разу до загального воскресіння. Імператор хотів кожного з отроків покласти в дорогоцінну раку, але, з’явившись йому уві сні, святі отроки сказали, щоб тіла їхні були залишені в печері на землі.
