Преображення (грецькою μεταμόρφωσις, лат. transfiguratio) означає «перетворення, зміна форми, метаморфоза». Так називається одна з найважливіших подій євангельської історії, що сталася незадовго до останньої Пасхи Ісуса Христа. Про цю подію оповідають три євангелісти: Матфей, Марк і Лука. Тоді Спаситель постав на горі Фавор перед найближчими Своїми учнями у сяйві Божественного світла, явивши, що Він є істинний Син Божий, Який поєднав в одній Божественній Особі дві природи – Божественну й людську. «Лице Його засяяло, як сонце, одежа ж Його стала білою, як світло» (Мф. 17:2) – сказано у Євангелії від Матфея. А євангеліст Марк порівнює блиск одягу Христового з сяйвом снігу під сонцем, кажучи: «Одяг Його став блискучим, дуже білим, мов сніг, як жоден білильник не може вибілити на землі» (Мк. 9:3).
Господь явив Божественну славу Своїм учням – апостолам Петру, Якову та Іоану – щоби укріпити їхню віру. І їм було від того так добре, що апостол Петро не зміг стриматись: «Господи! Добре нам тут бути; коли хочеш, зробимо тут три намети…» (Мф. 17:4). «Господь явив їм Царство Своє, – пояснює святий Єфрем Сирін, – перед Своїм приниженням і честь Свою перед безчестям Своїм, для того, щоб коли буде схоплений та розіп’ятий юдеями, вони знали, що Він розіп’ятий не через неміч, а через Своє благовоління, добровільно, задля спасіння світу».
Чи тільки для апостолів Господь преобразився? Якби це явлення було призначене лише для них, тоді воно залишилося би в тайні та не увійшло би до Писання. Але, явивши на горі славу Свою для трьох обраних учнів, Господь через їхнє свідчення відкрив цю славу також для кожного з нас.
Особливістю цього свята є також благочестива традиція освячувати в цей день виноград і плоди, які достигають на цей час. Зазвичай, у нас – це яблука, сливи, ранні груші, тощо. Ця традиція йде корінням ще в часи Старого Завіту: «Початки плодів землі твоєї принось у дім Господа, Бога твого» (Вих. 23:19). Вона нагадує нам про те, що все на цій землі – від Бога, що «ми Ним живемо‚ і рухаємось‚ і існуємо» (Діян. 17:28).
Церква молить Господа, щоб Він тим, що споживають плоди дарував освячення душі разом із освяченням тіла, щоб зберігав життя їх у спокої та радості, щоб самі ці плоди дуже примножив. Церква Христова благословляє й освячує принесені плоди святим Іменем Бога, у Тройці славимого, та окропленням освяченою водою.
Улюблене народом це свято, світле, натхненне, величне. Попри те, що вшанування Преображення Господнього припадає на час доволі суворого Успенського посту, це свято для вірян є радісним і урочистим. Ми відзначаємо його за сорок днів до іншого дванадесятого свята – Воздвиження Хреста Господнього, яке нагадує про Голгофську жертву Спасителя, на яку Він пішов після Свого Преображення.
Преображення Господнє є явленням слави Царства Божого на землі. Це свято спонукає нас, християн, замислитись над тим, чи достойні ми своїми духовними очима побачити Господа, доторкнутися до Його божественного світла. Подія Преображення спонукає кожного із нас до власного внутрішнього преображення, зміни, до звільнення від гріха та всіх гріховних земних пристрастей, до стяжання Духа Святого та життя вічного.
Преображення є днем нового Богоявлення для учнів Ісуса Христа, які за першого Богоявлення під час Хрещення Спасителя у водах Йордану ще не були прикликані до звання апостолів. Святкування дня Преображення Господнього розпочалося зі стародавніх часів. Як і кожне велике свято, Преображення Господнє триває 9 днів (з 5 серпня до 13-го, дня віддання свята).
У V столітті свята рівноапостольна Олена на горі Фавор збудувала храм на честь Преображення Господнього, а Анатолій Константинопольський, святий Іоан Дамаскін і Кузьма Маюмський склали на свято Преображення багато піснеспівів, що ними Церква й донині прославляє Христа, Який преобразився на Фаворській горі.
Хоча історично Преображення сталося у давнину, майже дві тисячі років тому, однак воно залишається дієвим, актуальним, сучасним – Христа преображеного нині маємо ми бачити нашими духовними очима так само, як колись тілесними очима побачили його апостоли. Згадуймо про Преображення Господнє не лише як про давню історичну подію, але і як про те, до чого всім нам належить прагнути. Нехай у цих благих справах духовного відродження та оновлення допомагає нам Господь!
Очищаючи свої душі покаянням, просвітлюючись вірою та пізнанням Божественного одкровення, наповнюючись благодаттю через молитву та спілкування з Богом в таїнствах, ми у такий спосіб змінюємо себе. Ми наповнюємося благодатним світлом, яке відганяє темряву зла і від нас самих, і від того, що нас оточує. Просімо у Господа духовного преображення для наших душ, щоби світло Христове просвітлювало та приводило до спасіння тих, хто приймає його, відповідає на заклик Божий власною гідною відповіддю через віру та побожне життя.
