Святі отці VII Вселенського Собору зібрали церковний досвід шанування святих ікон з перших часів, обґрунтували його та сформулювали догмат про іконошанування на всі часи та для всіх народів, які сповідують Православну віру. Вони проголосили, що іконошанування є установленням і Переданням Церкви. Воно спрямовується та надихається Святим Духом, Який живе в Церкві. Зображення ікон нерозлучне з Євангелієм. І те, що слово євангельське повідомляє нам через слух, ікона показує через зображення.
Сьомий Собор затвердив, що іконопис є особливою формою одкровення Божественної реальності. Через Богослужіння та ікону Божественне одкровення стає надбанням вірян. Через ікону, як і через Святе Письмо, ми не лише дізнаємося про Бога, ми пізнаємо Бога. Через ікони святих угодників Божих ми торкаємося преображеної людини, причасника Божественного життя. Через ікону ми отримуємо благодать Святого Духа, яка все освячує.
І, прославляючи пам’ять святих отців VII Вселенського Собору, ми повинні пам’ятати, що саме їм ми зобов’язані віддавати подяку за те, що освячені наші храми та будинки святими іконами, за те, що перед ними жевріють живі вогники лампадок, що творимо ми поклони перед святими мощами та фіміам ладану підносить наші серця до небес. І вдячність за одкровення від цих святинь багато і багато сердець наповнила любов’ю до Бога й одухотворила до життя вже зовсім померлий дух.
