Святитель Рафаїл (Заборовський), митрополит Київський, Галицький і всієї Руси — один із новопрославлених Православною Церквою України святих.
Народився святитель 1676 року в місті Заборові, неподалік Львова (тепер це Зборів, районний центр Тернопільської області). Батько був католиком, мати – православною, назвала сина Михайлом. Початкову освіту архіпастир здобував в різних іноземних школах, а після смерті батька разом із матір’ю переселився до Києва та став студентом Могилянської академії.
Там на його здібності звернув увагу митрополит Стефан Яворський, який забрав юнака в академію, і там постриг в чернецтво з нареченням імені Рафаїл. Після рукоположення в сан ієромонаха Рафаїл Заборовський був призначений на викладача риторики до тієї ж академії, потім ніс капеланську службу на флоті.
В 1725 році він став єпископом Псковським і Нарвським. А в квітні 1731 року його призначили на Київську першосвятительську кафедру, яка була на той час, м՚яко кажучи, зубожілою: у території та правах обмежена, титул київського митрополита скасовано, лавру Печерську, найбільшу святиню та гордість київських першосвятителів, виведено з-під їх управління, монастирі з їх багатством і землями переведено в управління імперського «урядуючого синоду».
Багато добрих реформ започаткував і провів святитель Рафаїл у Києві, його послання, рекомендації та накази і до цього часу є актуальними для пастирського служіння. Святитель Рафаїл Заборовський очолював Київську кафедру протягом 16 років.
З особливою пошаною святитель Рафаїл Заборовський ставився до Київської академії, в якій і сам колись навчався, матеріально допомагав їй. Як вдячність за численні пожертви на її відбудову та побудову нових корпусів, на утримання викладачів та студентів прізвище митрополита було внесене в назву школи, і так Києво-Могило-Заборовською академія називалася аж до її реформування на початку ХІХ століття.
Митрополит Рафаїл також особливо піклувався про Софійський собор, резиденцію київських митрополитів, де під його керівництвом були здійснені великі реставраційні та будівельні роботи.
Також його вважають творцем багатьох сакральних пам’яток у Києві, за його рішенням чи його коштом були закладені та побудовані: Андріївська церква, дзвіниці Софійського собору та Києво-Печерської лаври, Софійські мури та брама, що й донині носить його ім’я, Катериненський монастир на Подолі тощо.
Приблизно всередині 1747 року митрополит Рафаїл занедужав та упокоївся 22 жовтня у віці 71 року. Поки російський Священний синод затверджував рішення про чин його погребіння, 39 днів тіло спочилого митрополита лежало у незакритому гробі, який стояв посеред храму Святої Софії, де щоденно звершувались заупокійні літургії та панахиди. Після звершеного чину погребіння «тіло його покладене в склепі, праворуч, того ж 1747 року, листопада тридцятого дня, де нетлінним і до цього часу перебуває», – йдеться у життєписі митрополита.
