Він народився у Тарсі Кілікійському — тому самому місті, звідки походив апостол Павло. Діомид здобув лікарські знання та присвятив їх служінню людям. Церковне передання зберегло дуже важливу рису його життя: за лікування він не брав плати.
Тому Церква шанує його серед святих лікарів-безсрібників. Він лікував тіло — але бачив перед собою цілу людину.
Біля ліжка хворого Діомид не лише застосовував своє лікарське мистецтво. Він говорив про Христа, підтримував, повертав надію, проповідував Євангеліє. Джерела свідчать, що через його служіння багато людей прийшли до християнської віри.
Згодом Діомид прибув до Нікеї у Віфінії. Це був час імператора Діоклетіана та жорстоких переслідувань християн. Про діяльність лікаря-християнина донесли владі, й імператор наказав його заарештувати. Але коли воїни прийшли по Діомида, він уже відійшов до Господа. За переданням, вони відсікли йому голову, щоби засвідчити виконання наказу. Після цього воїни втратили зір. Коли ж за наказом імператора повернули голову до тіла святого, прозріли — і самі увірували у Христа.
Є одна деталь, яка робить пам’ять святого Діомида особливо близькою нам і сьогодні. Його ім’я Церква згадує під час таїнства Єлеосвячення серед святих, до молитовного заступництва яких звертається за недужих.
Тобто пам’ять про лікаря, який служив людям у III столітті, досі звучить біля постелі хворого. І сьогодні хочеться особливо подумати про наших медиків. Про лікаря, який після безсонної ночі заходить до наступної палати. Про військового медика, який рятує життя там, де поруч вибухають снаряди. Про медсестру, яка тримає за руку людину, коли поруч немає рідних. Про тих, хто оперує під час повітряної тривоги, везе поранених, працює у прифронтових лікарнях, реанімаціях і стабілізаційних пунктах. Медицина лікує тіло. Милосердя допомагає людині не залишитися самій у своїй біді.
Святий Діомид нагадує нам: професійне знання і віра не повинні протистояти одне одному. Знання стає особливо цінним тоді, коли служить життю, а людина для лікаря ніколи не перетворюється лише на діагноз. У церковному піснеспіві святого Діомида прославляють як того, хто був вправним у мистецтві лікування та став захисником тих, хто звертається до нього.
