Ми віримо за словом Писання, що у Бога немає мертвих, у Нього всі живі. Троїцька вселенська поминальна субота у молитві за упокоєння душ спочилих духовно єднає нас, живих, з нашими померлими, щодо яких ми виявляємо у такий спосіб нашу християнську любов. «Любов нiколи не минає…» (1 Кор. 13:8) — вчить Писання. І ми теж відчуваємо, що навіть після завершення земного шляху любов до людини нікуди не зникає, вона живе далі у нашій пам’яті, в наших серцях, молитві, у надії зустрітися у вічності.
Підносячи молитви за померлих, ми виявляємо щодо них свою турботу та любов, ми просимо у Господа прощення їхніх гріхів. Це важливо не тільки для них, але й для кожного із нас: Богослужбове поминання спочилих є також нагадуванням і для нас тих істин, що стосуються життя вічного та того, що це тимчасове життя — коротке.
У нинішню особливу, вселенську поминальну суботу, напередодні Дня Святої Тройці, П’ятдесятниці та дня народження новозавітної Церкви, ми звершуємо посилену молитву за упокоєння душ не лише тих померлих, кого ми особисто знаємо, але і всіх, хто від віку спочив у вірі в Бога.
Дуже символічно поминати померлих саме перед прославленням чуда П’ятдесятниці, коли Дух Святий зійшов на апостолів у Сіонській горниці, коли народилася новозавітна Церква, наріжним каменем якої є віра у Христове воскресіння та як його наслідок — віра у загальне воскресіння мертвих.
Ця віра є догматом, незмінною істиною, яку ми щоразу сповідуємо, коли проголошуємо Символ віри. Тож напередодні святої П’ятидесятниці ми молитовно згадуємо всіх померлих не просто заради того, щоби вшанувати їхню пам’ять та їхнє минуле життя. Ми молимося про душі померлих тому, що до цього нас надихає віра у воскресіння.
Ми віримо, що як Христос помер і воскрес, так і всі наші померлі — воскреснуть. І щоби у цьому обіцяному Богом загальному воскресінні, коли буде Страшний суд, Господь був милостивим до померлих і прийняв їх у Царство Своє разом з праведними — ми підносимо нині за спочилих свої молитви.
Тож звернімося сьогодні з щирою молитвою до Милосердного Бога за спокій душ усіх, хто з початку світу і до теперішнього часу завершив своє земне життя. Нехай кожна вірна душа не буде полишена без вияву нашої християнської любові і турботи, без нашої молитви. Ми робимо це не приватно, але всі разом, як Єдина Христова Церква, долаючи час і простір.
А найбільш гаряче помолімося за наших батьків і прабатьків, всіх рідних і близьких нам, а також за наших захисників, які поклали своє життя за волю, віру іта справедливий мир для нашої Батьківщини-України — за наших новітніх Героїв, відомих за іменами і невідомих! Нехай вічною буде їхня пам’ять, нехай слава їхня буде з роду в рід. Нехай Господь упокоїть душі полеглих наших героїв у Своєму Царстві та подасть їм вінці нетлінні!
Піднесімо заупокійні молитви як свідчення нашої віри у перемогу над смертю, віри у загальне воскресіння померлих та у майбутнє оновлене, вічне життя. Нехай вічною буде молитовна пам’ять про померлих!
Тілесно смерть розлучає людей, але душею вони продовжують жити, бо душа — безсмертна. Тож сьогодні, у Троїцьку поминальну батьківську суботу, відкладіть на деякий час свої щоденні клопоти та помоліться за своїх рідних, близьких і дорогих серцю людей, які вже відійшли з цього земного життя у життя вічне:
Упокой, Господи, душі рабів Твоїх (імена), прости їм усі гріхи їх, вільні і невільні, даруй їм Царство Твоє Небесне і сотвори їм вічну пам’ять. Амінь.
Інші записи
Вшанування памʼяті Євгена Коновальця
