Богослужіння у храмі «Святої рівноапостольної княгині Ольги»

Перший Вселенський Собор ще називають Нікейським, бо відбувся він у місті Нікея, в історичному регіоні стародавньої Віфінії, на північному заході Малої Азії, який сьогодні є територією Туреччини (м. Ізнік). Хронологічно цей Собор тривав з 20 травня до 25 серпня 325 року. Важливі догматичні питання Церкви тоді зібралися соборно вирішувати 318 ієрархів з різних куточків християнського світу.

Головною причиною скликання Вселенського Собору стала суперечка щодо природи Сина Божого. Питання полягало в тому, чи є Син рівним Богу Отцеві за божественною гідністю, чи лише найвищим із творінь, або ж Богом, але меншим за Отця. Єретичне вчення в цьому дусі, поширюване олександрійським пресвітером Арієм (чому воно і було назване аріанством), спричинило розкол у Церкві, що вимагав негайного вирішення. Нікейський Символ віри став відповіддю на ці виклики.

Сам імператор Костянтин Великий відкривав засідання Собору, продемонструвавши, наскільки важливим було це унікальне зібрання єпископів для нього самого, для всієї Римської імперії, для християнства. Собор після докладного обговорення засвідчив апостольську віру в єдиносушність Сина Отцю та Його передвічне народження, про сутність Ісуса як істинного Бога.

Собором було складено Символ віри із семи пунктів, який сприяв поширенню та розумінню християнами постулатів істинного вчення. Цей Символ, доповнений Другим Вселенським Собором і навіки стверджений для незмінного вжитку, і донині ми повторюємо та через нього сповідуємо ту саму віру, яку Церква прийняла від апостолів, а апостоли – від Христа через Духа Святого.

На Нікейському Соборі також були остаточно вирішені деякі питання внутрішнього життя Церкви, серед яких було встановлення дня святкування Пасхи. Ним стали вважати першу неділю після першого повного місяця, що настає після весняного рівнодення.

Окрім того, учасники Собору ухвалили 20 канонів церковного життя, які стали надійною основою для подальшого розвитку Церкви. На жаль, детальних протокольних записів про перебіг Першого Вселенського Собору не збереглося. Про рішення, прийняті в Нікеї, ми дізнаємося з джерел більш пізніх Вселенських Соборів, з уривчастих свідчень давніх авторів-істориків, таких як Руфин, Созомен і Феодорит, а також з листів тогочасних єпископів.

Нехай Господь наш Ісус Христос дією Духа Святого завжди підтримує нас на цьому єдиному правильному шляху – шляху пізнання, який веде до нашого Небесного Отця. А молитви святих отців, їхні настанови та утверджене Вселенськими Соборами віровчення – нехай допомагають нам і спрямовують нас.