Сьогодні, у 26-у неділю після Пʼятдесятниці, перед Різдвом Христовим, святих отців, у нашому соборі відбулись дві Божественні літургії.
Другу, соборну літургію, очолив протоієрей Іван Телятинський. Отцю-настоятелю співслужили: протоієрей Тарас Дмитрук, протоієрей Любомир Малофій, протоієрей Роман Василиків, протодиякон Петро Стецюк, який прочитав Євангеліє дня та диякон Іван Сандалович, який прочитав Апостола дня. Службу Божу своїм співом доповнив Митрополичий хор під керівництвом Богдана Когуча.
Проповідь перед Причастям вірних виголосив отець Тарас, а вкінці недільної літургії до парафіян собору з повчальним словом звернувся настоятель собору отець Іван, подякував присутнім за спільну молитву та закликав на всіх Боже благословення. Традиційно після літургії розпочались щоденні молебні.
Під час Богослужіння лунали особливі молитовні прохання за захисників і захисниць України, за владу та побожний народ і за спокій душ усіх полеглих воїнів нашої Батьківщини та мирних жителів; віряни вознесли спільні молитви до Спасителя за мир в Україні.
Також сьогодні день вшановування великомучениці Анастасії Узорішительниці (Анастасія – «воскресіння»), яка постраждала під час правління римського імператора Діоклетіана (284–305). Вона народилася в Римі, у сім’ї сенатора Претекстата. Батько був язичник, а мати, Фавста, була таємною християнкою, яка доручила виховання маленької дівчинки відомому своєю вченістю святому Хрисогону, який навчав Анастасію Святого Письма та виконання Закону Божого.
Коли Анастасія закінчила навчання, про неї говорили як про мудру та прекрасну діву. Після смерті матері, не зважаючи на бажання дочки, батько видав її заміж за язичника Помплія. Щоб не порушити обітницю дівоцтва й уникнути подружнього ложа, Анастасія постійно посилалася на невиліковну хворобу та зберігала чистоту.
У в’язницях Рима в той час перебувало багато ув’язнених християн. Свята в жебрацькому одязі таємно відвідувала в’язнів: умивала та годувала хворих, нездатних рухатися, перев’язувала рани, втішала всіх, хто потребував цього. Зустрічаючись із вчителем, вона повчалася його довготерпінню та відданості Спасителю.
Після смерті батька Анастасії Помплій, щоб заволодіти багатою спадщиною, постійно катував дружину. Через деякий час Помплія призначили послом до перського царя. Дорогою до Персії він потонув під час бурі, що раптово почалася.
Свята Анастасія стала подорожувати, щоб скрізь, де тільки можна, служити християнам, ув’язненим у темницях. Так вона отримала дар лікування. Трудами та словами розради великомучениця полегшувала ув’язнення багатьох людей, турботою про тіла та душі стражденних звільняла їх від пут відчаю, страху та безпорадності, тому і названа Узорішительницею.
Коли стало відомо, що Анастасія є християнкою, її взяли під варту та відвели до імператора Діоклетіана. Імператор наказав відвести святу до верховного жерця Ульпіана, щоб той схилив її до жертви язичницьким богам або піддав жорстокій страті. Жрець запропонував святій Анастасії зробити вибір між багатими дарами та знаряддями тортур, покладеними з двох боків біля неї. Великомучениця, не вагаючись, вказала на знаряддя тортур.
Перш ніж піддати святу тортурам, Ульпіан вирішив осквернити її. Але щойно жрець доторкнувся до неї, він осліп, страшний біль стиснув йому голову, і через деякий час він помер. Анастасія опинилася на волі й разом із Феодотією продовжувала служити в’язням. Невдовзі її вдруге ув’язнили та шістдесят днів катували голодом.
Бачачи, що голод не заподіяв великомучениці шкоди, ігемон Іллірії наказав втопити її разом з засудженими злочинцями, серед яких був і гнаний за віру християн Євтихіан. Воїни посадили в’язнів на корабель та вийшли у відкрите море. Далеко від берега вони пересіли до човна, а в кораблі зробили кілька пробоїн, щоб він затонув. Судно стало занурюватися у воду, але в’язні побачили мученицю Феодотію, яка керувала вітрилами та направляла корабель до берега. Сто двадцять осіб, вражені дивом, увірували в Христа, і святі Анастасія та Євтихіан хрестили їх.
Дізнавшись про те, що сталося, ігемон наказав стратити всіх новоохрещених. Святу Анастасію розтягнули над багаттям між чотирма стовпами. Так закінчила свій мученицький подвиг свята Анастасія Узорішителька.
Тіло святої залишилося неушкодженим, і його поховала благочестива християнка Аполлінарія. Після закінчення гонінь вона побудувала над гробом святої великомучениці Анастасії церкву. Чесна глава та стопа святої великомучениці Анастасії зберігаються в монастирі її імені, розташованому в північній частині Греції, недалеко від міста Салоніки.
Інші записи
АНОНС
