Сьогодні Православна Церква України вшановує памʼять святого апостола і євангеліста Іоана Богослова. Перш ніж стати Христовим апостолом, учився в пророка Іоана Хрестителя. Брат апостола Якова Зеведєєва. Яків та Іоан отримали також назву Воанергес — сини грому (Мк. 3:17). Він був наймолодшим серед 12-ти апостолів. За Переданням, Іоан Богослов доводився Ісусу Христу зведеним племінником, бо був сином Зеведея і Саломії, яка була дочкою від шлюбу святого Йосифа Обручника. За глибину розуміння таїн Господніх, Церква нарекла його Богословом.
Після свого покликання апостол не розлучався з Господом і був одним із трьох учнів, яких Він особливо наблизив до Себе. Святий Іоан Богослов був присутній при воскресінні Господом доньки Яіра і був свідком Преображення Господнього на Фаворі. Під час Таємної Вечері він лежав поруч із Господом і за знаком апостола Петра, притулившись до грудей Спасителя, запитав про ім’я зрадника. Апостол Іоан слідував за Господом, коли Його, зв’язаного, вели з Гетсиманського саду на суд беззаконних первосвящеників Анни та Каяфи, він же перебував на подвір’ї архієрейському під час допитів свого Вчителя та невідступно слідував за Ним Хресною дорогою, скорботствуючи всім серцем. Біля підніжжя Хреста він плакав разом із Божою Матір’ю і почув звернені до Неї з висоти Хреста слова Розп’ятого Господа: “Жоно! Це – син Твій” і до нього: “Це – Мати твоя!” (Ін. 19:26-27). Відтоді апостол Іоан, як люблячий син, дбав про Пресвяту Діву Марію.
Після Успіння Божої Матері апостол Іоан, за жеребом, що випав йому, попрямував до Ефеса та інших малоазійських міст для проповіді Євангелія, взявши з собою свого учня Прохора. Вони вирушили в дорогу на кораблі, який потонув під час сильної бурі. Усіх мандрівників викинули на сушу, тільки апостол Іоан залишився в морській безодні. Прохор гірко ридав, втративши свого духовного батька і наставника, і пішов до Ефеса один. На чотирнадцятий день шляху він стояв на березі моря і побачив, що хвиля викинула на берег людину. Підійшовши до неї, він упізнав апостола Іоана, якого Господь зберігав живим чотирнадцять днів у морській глибині. Учитель і учень вирушили в Ефес, де апостол Іоан невпинно проповідував язичникам про Христа. Його проповідь супроводжувалася численними і великими чудесами, тож кількість тих, хто увірував, збільшувалася з кожним днем.
У цей час почалося гоніння на християн імператора Нерона. Апостола Іоана відвели на суд у Рим. За сповідання віри в Господа Ісуса Христа апостол Іоан був засуджений до смерті, але Господь зберіг Свого обранця. Апостол випив запропоновану йому чашу зі смертельною отрутою і залишився живим, потім вийшов неушкодженим із казана з киплячою олією, в який був кинутий за наказом мучителя. Після цього апостола Іоана заслали в ув’язнення на острів Патмос, де він прожив багато років. Дорогою прямування до місця заслання апостол Іоан здійснив багато чудес. На острові Патмос проповідь, що супроводжувалася чудесами, привернула до нього всіх жителів острова, яких апостол Іоан просвітив світлом Євангелія. Він вигнав численних бісів з ідольських капищ і зцілив безліч хворих. Волхви різними бісівськими манами чинили великий опір проповіді святого апостола. Особливо лякав усіх гордовитий волхв Кінопс, який похвалявся тим, що доведе до загибелі апостола. Але Іоан, силою благодаті Божої, що діє через нього, зруйнував усі хитрощі бісівські, на які сподівався Кінопс, і гордий волхв безславно загинув у морській безодні.
Апостол Іоан пішов зі своїм учнем Прохором на пустельну гору, де наклав на себе триденний піст. Під час молитви апостола гора захиталася, загримів грім. Прохор у страху впав на землю. Апостол Іоан підняв його і наказав записувати те, що він говоритиме. “Я є Альфа й Омега, початок і кінець, говорить Господь, Який є і був і гряде, Вседержитель.” (Одкр. 1:8), – сповіщав Дух Божий через святого апостола. Так близько 67 року була написана Книга Одкровення (Апокаліпсис) святого апостола Іоанна Богослова. У цій книзі розкрито таємниці доль Церкви і кінця світу.
Близько 95 року апостол Іоан написав у Ефесі Євангеліє. Він закликав усіх християн любити Господа і один одного і цим виконати заповіді Христові. Апостолом любові іменує Церква святого Іоана, бо він постійно вчив, що без любові людина не може наблизитися до Бога. У трьох посланнях, написаних апостолом Іоаном, ідеться про значення любові до Бога і ближніх.
Як відомо, всі апостоли загинули мученицькою страшною смертю, окрім Іоана Богослова: він помер природнім шляхом, таким чином будучи на той час єдиним живим свідком земного шляху Спасителя.
Також сьогодні Православна Церква України вшановує памʼять святого преподобного Арсенія Великого, який народився в благочестивій християнській сім’ї і отримав хорошу освіту. Вивчив твори всіх риторів і філософів і добре знав як грецьку, так і латинську мови, проте залишив суєтне життя мирське і знехтував еллінським любомудрієм, присвячуючи себе на служіння Богові.
Будучи юнаком став кліриком однієї з римських церков, був висвячений в диякони. Святий Арсеній належав до сенаторського стану і був вихователем спадкоємців престолу Аркадія і Гонорія, синів візантійського імператора Феодосія I Великого. Близько 394 року таємно сів на корабель, який прямував в Олександрію. Там він віддалився в Скитську пустелю. Покинув мирське життя і став ченцем у Скиті.
В монастирі Аль-Барамос, що в Єгипті, преподобний Арсеній здійснив постриг в чернецтво і незабаром він пішов у затвор, де віддався аскетичним подвигам, виходячи до монастирської братії тільки для участі в Богослужінні.
Святий Арсеній Великий помер у 95-річному віці. До преподобного моляться щоб за його посередництвом отримати від Господа Бога дар смирення, душевний спокій та рівновагу.
Інші записи
Великоднє Богослужіння у храмі «Святої рівноапостольної княгині Ольги»
