Сьогодні ми відзначаємо велике свято Стрітення Господа нашого Ісуса Христа. З цієї нагоди у Свято-Троїцькому кафедральному соборі були звершені дві Божественні літургії, після кожної з яких відбулось освячення свічок.
Першу літургію очолив протоієрей Роман Василиків, якому співслужили: ієрей Олександр Бедрій, протодиякон Микола Повх, протодиякон Михаїл Мельник, і диякон Василь Томко. Богослужіння своїм співом прикрашав хор «Emis» під керівництвом регента Івана Гуляка.
Другу, соборну літургію, очолив протоієрей Іван Телятинський. Отцю-настоятелю співслужили: протоієрей Петро Гава, протоієрей Любомир Куцак, протоієрей Василій Гнип, і протодиякон Петро Стецюк, який прочитав Євангеліє дня. Апостола дня прочитав Юрій Грабовецький. Службу Божу прикрашав своїм співом Митрополичий хор під керівництвом заслуженого працівника культури України Михайла Замрозевича.
Особливе освячення свічок — відносно нова традиція, яка поширилася на наших землях з XVII століття. Її основоположником вважають Київського митрополита та святителя Петра Могилу, який у своєму «Требнику» 1646-го року помістив кілька нових чинопослідувань, серед яких був і Чин благословення та освячення свічок на Стрітення Господнє.
Загалом традиція освячення свічок походить зі стародавнього звичаю влаштовувати у день свята Стрітення хід містом із запаленими світильниками, які благословлялися священниками. Ця процесія символізувала входження Господа Ісуса Христа — Світла для світу — до Єрусалимського храму. А символічний зміст цього полягав у тому, щоби нагадати про Світло Христове, яке просвітлює всіх.
Церковна свічка — це символ, а не талісман чи магічний амулет. Це видимий символ молитовного звернення людини до Бога. Немає жодних церковних приписів щодо вимоги, наприклад, нести запалену свічку аж додому, щодо строків її зберігання, або щодо матеріалу, з якого вона «має» бути виготовлена. Це все традиції, які пов՚язані з тим, що у свято Стрітення свічки освячуються за особливим Чином, тому і увага до них – особлива.
До «стрітенських» свічок варто ставитись благоговійно та з пошаною, як і до будь-якої іншої освяченої речі. Їх можна засвічувати вдома, під час домашньої молитви. Нехай запалена «стрітенська» свічка буде символом зустрічі з Богом!
Праведний Симеон Богоприїмець був, за свідченням святого євангеліста Луки, одним з обранців Божих, які чекали на розраду Ізраїлеву, і Дух Святий перебував на ньому (Лк. 2:25). Згідно з переданням, праведний Симеон був одним із 70 перекладачів Старого Завіту з єврейської мови на грецьку. Коли він прочитав «Ось діва зачала і породить сина» (Ic. 7:14), то хотів слово «діва» замінити на «жінка». Але йому зʼявився ангел Господній та сказав: «Ти на власні очі побачиш сповнення цього пророцтва». Симеон з вірою чекав аж до глибокої старості виконання Божої обітниці. У переданні сказано, що він жив 300 років і помер наступного дня після того, як побачив і прийняв на свої руки (звідси й імʼя — Симеон Богоприїмець) Дитятко Ісуса в єрусалимській святині. У VI столітті святі мощі його були перенесені до Константинополя.
Анна, донька Фануїла, з коліна Асирового, яку Бог обдарував даром пророцтва, була однією із достойних і побожних жінок Старого Завіту. Упродовж 60 років вона вірно служила Богові, зберігаючи молитву та піст, маючи живу віру у прихід обіцяного Спасителя. У нагороду Господь прославив і звеселив її праведне серце огляданням ще за життя очікуваного Месії. У віці 84 роки вона зустріла Немовля Христа коли Його принесли в храм.
ПРО ПОКЛОНИ
Щоб засвідчити Богу наше благоговіння перед Ним і шану до Нього, ми під час молитви стоїмо, а не сидимо: тільки хворим і дуже старим дозволяється молитися сидячи.
Усвідомлюючи свою гріховність та недостойність перед Богом, ми, на знак нашого смирення, супроводжуємо нашу молитву поклонами. Вони бувають поясні, коли нахиляємося до пояса, і доземні, коли кланяючись та стаючи навколішки, торкаємось головою долівки.
Інші записи
Великоднє Богослужіння у храмі «Святої рівноапостольної княгині Ольги»
