Сьогодні, у другу неділю після Пасхи, Антипасха, апостола Фоми, у нашому соборі відбулись дві Божественні літургії.
Першу літургію очолив протоієрей Петро Гава, якому співслужили ієрей Олександр Бедрій та протодиякон Микола Повх.
Другу, соборну літургію, очолив протоієрей Іван Телятинський. Отцю-настоятелю співслужили: протоієрей Василій Гнип, протоієрей Роман Василиків, протодиякон Петро Стецюк, який прочитав Євангеліє дня, і протодиякон Михаїл Мельник, який прочитав Апостола дня. Службу Божу прикрашав своїм співом Митрополичий хор під керівництвом заслуженого працівника культури України Михайла Замрозевича.
Проповідь з повчальним словом до парафіян собору виголосив отець Роман, подякував присутнім за спільну молитву та закликав на всіх Боже благословення. Традиційно після літургії розпочались щоденні молебні.
Після Богослужіння роздали артос усім вірним для благоговійного споживання.
Традиція освячення артоса походить зі згадки про те, що Господь після Свого Воскресіння кілька разів являвся апостолам і преломляв хліб, подаючи його учням. Тож апостоли і після Вознесіння Спасителя мали звичай залишати за трапезою незайнятим почесне місце та класти перед ним частину хліба, нібито для Господа, Який завжди присутній з ними. Той хліб і став прообразом сучасного артоса.
Друга неділя після Пасхи має назву Антипасха, або Фомина неділя. Попри назву, Антипасха – це не заперечення Великодня. З грецької «αντίπασχα» перекладається як «навпроти Пасхи» або «замість Пасхи». Це – урочисте завершення Світлого тижня, восьмий день після Воскресіння Христового.
Фоминою її називають на честь апостола Фоми, який сумнівався у воскресінні Спасителя, допоки не побачив Його на власні очі. При воскресінні Спасителя та Його першого явлення учням, Фома не був присутнім. На восьмий же день після Свого Воскресіння Спаситель явився апостолові Фомі та, засвідчуючи про те, що був з учнями весь цей час після Воскресіння, показав йому Свої рани.
Святий апостол Фома, один із дванадцяти апостолів, був родом із галілейського міста Пансади і займався рибальством. Почувши благовістя Ісуса Христа, він усе залишив і пішов за Ним. Ім’я Фома у перекладі з давньоєврейської мови означає «подвоєння, близнюк», тому ще зустрічаємо форму Дідим (грец. Δίδυμος). Існує навіть Біблійний фразеологізм «Фома невіруючий», що означає недовірлива людина.
За церковним Переданням, святий апостол Фома заснував християнські Церкви в Палестині, Месопотамії, Парфії, Ефіопії та Індії. Проповідь Євангелія апостол закарбував мученицькою смертю. За навернення до Христа сина та дружини правителя індійського міста Меліапора (Меліпура) святий був увʼязений до вʼязниці, зазнав катувань та, пронизаний пʼятьма списами, відійшов до Господа.
Богослужіння цього дня проходить за чином великих Господніх свят, хоча формально до них не належить. Саме з Антипасхи відновлюється звершення Таїнства вінчання, бо напередодні у суботу завершується перший тижневий, найбільш урочистий, період вшанування свята Воскресіння.
Господь не вимагає від людини «сліпої» віри. Так, Спаситель каже апостолу Фомі: «Ти повірив, тому що побачив Мене; блаженні ті, що не бачили й увірували» (Ін. 20: 28), – але не проганяє його, не сварить, не осуджує. Немає нічого самого в собі поганого у тому, щоби сумніватися – якщо цей сумнів веде до пізнання істини, а не спрямований на її заперечення. Господь заохочує нас бачити і чути, адже Він не приховує Себе, Він завжди поруч із нами, говорить із нами.
Історія увірування учеників Христових в Його воскресіння, та особливо сьогодні згадуване навернення Фоми, показує нам, що Господь не чекає від нас віри бездумної, сліпої. Водночас Він спонукає нас вірити в істини, Ним проповідані та здійснені, даючи для цього необхідні докази через чудеса, через знамення, через розповідь свідків.
«Фома, який був колись слабшим за інших апостолів у вірі, — каже святитель Іоан Золотоустий, — став по благодаті Божій мужнішим, ревнішим і невтомнішим за всіх них, так що обійшов зі своєю проповіддю майже всю землю, не злякавшись сповіщати Слово Боже народам диким».
Інші записи
АНОНС
