Святий апостол і євангеліст Лука, уродженець Антіохії Сирійської, апостол від сімдесяти, був сподвижником святого апостола Павла (2 Тим. 4:10) і лікарем із освіченого грецького середовища.
Ім’я цього святого перекладається як «світлий» (від латинського «lux») або «народжений на світанку». Почувши про Христа, він прибув до Палестини і там палко сприйняв спасительне вчення від Спасителя. Як і інші із сімдесяти учнів, Лука був посланий Господом на першу проповідь про Царство Небесне ще за життя Христа на землі (Лк. 10:1-3).
Апостол Лука взяв участь у другій місіонерській подорожі апостола Павла, і відтоді вони були нерозлучні. Коли святого Павла всі залишили, євангеліст Лука продовжував розділяти з ним всі труднощі благовісницького подвигу (2 Тим. 4:10).
Після мученицької кончини першоверховних апостолів, Лука покинув Рим і пройшов із проповіддю Ахаією, Лівією, Єгиптом і Фиваїдою. Також святий Епіфаній Кіпрський повідомляє, що Лука проповідував у Далмації, Галлії, Італії та Македонії.
Святий апостол і євангеліст Лука описав життя та діяльність апостолів і детальніше події, пов’язані з апостолом Павлом, у книзі Діянь святих Апостолів. Згідно з переданням, він також написав перші ікони Божої Матері та ікони святих першоверховних апостолів Петра та Павла.
Євангеліє написане ним на початку 60-х років у Римі грецькою мовою, під керівництвом апостола Павла. У перших віршах (Лк. 1:1-3) святий чітко висловив ціль своєї праці: якнайповніше та в хронологічній послідовності описати за порядком усе, що відомо християнам про Ісуса Христа та Його вчення.
Тим самим Лука дав тверде історичне обгрунтування християнського уповання (Лк. 1:4). Він ретельно дослідив відомості, використав усне передання Церкви та розповіді Самої Пречистої Діви Марії (Лк. 2:19,51).
Євангеліє від Луки має багато унікального матеріалу. Воно містить чимало Ісусових притч, яких немає в інших Євангеліях – про блудного сина, доброго самаритянина, багача та Лазаря. Лука найбільше з усіх євангелістів акцентує на частій молитві Ісуса, а також єдиний з усіх євангелістів подає кілька хвалебних гімнів: Захарії, Марії, Симеона.
Свій земний шлях апостол Лука завершив у віці 84-х років мученицькою смертю. Був похований у Фівах, де від його святих мощей відбувалося багато зцілень. У другій половині IV століття їх з великою шаною перенесли до Константинополя. У 1998 році вперше за 600 років було відкрито саркофаг у Падуї, і досліджено мощі за допомогою судової медицини.
Ми ж в день пам’яті святого апостола згадуємо його життя та труди, аби брати приклад вірності й ревності спасительного служіння. Нехай приклад святого апостола Луки, який присвятив себе та свої численні таланти служінню Істині, надихає нас на щоденні звершення з Богом у серці, у любові до ближніх та радістю в душі. Його життя й труди, а особливо ревність та вірність виконанню спасительної справи служіння Христу – приклад, щоб наслідувати й з Божою поміччю втілювати у своєму житті.
