Серед святих, пам’ять яких сьогодні звершує Церква, є мучениця Серафима Римська — молода християнка II століття. Вона жила в часи, коли віра в Ісуса Христа могла коштувати життя. Її намагалися змусити зректися Господа, залякували, катували, але вона залишилася вірною Христові до кінця.
Саме тому Церква називає її мученицею.
Слово «мученик» походить від грецького μάρτυς — «свідок». Це не просто людина, яка постраждала. Це той, хто своїм життям засвідчив, що любов до Бога сильніша за страх, біль та навіть смерть.
Для сучасної людини може виникнути запитання: навіщо сьогодні читати житія святих, якщо ми живемо в іншому світі?
Тому що святі — це не герої далекого минулого. Це люди, які вже пройшли шлях, яким ідемо ми. Вони теж знали страх, сумніви, втрати, несправедливість та спокуси. Але в кожному випробуванні обирали Христа.
Їхні житія — не історичні легенди та не романтизовані оповіді. Це досвід перемоги віри над страхом, добра над злом, любові над ненавистю.
Мучениця Серафима нагадує нам, що мучеництво починається не лише тоді, коли людина віддає життя за Христа. Воно починається значно раніше — коли християнин щодня відмовляється від неправди, не зраджує совість, не продає віру за вигоду, не мовчить перед злом і намагається жити за Євангелієм.
Можливо, саме тому Церква й зберігає пам’ять святих. Вони не замінюють нам Христа, а допомагають побачити, що Євангеліє можна прожити по-справжньому.
І коли ми читаємо їхні житія, то бачимо не лише минуле Церкви. Ми знаходимо дороговказ для власного життя. Адже святість — це не покликання для обраних, а шлях, до якого Господь кличе кожного з нас.
