Сьогодні Церква вшановує пам’ять святих мучеників Федора, варяга, та його сина Іоана — перших київських мучеників, які ще до Хрещення Русі засвідчили, що істина дорожча за саме життя.
У 983 році київський князь Володимир, який тоді ще залишався язичником, наказав принести людську жертву Перуну. Жереб упав на юного Іоана — сина варязького воїна Федора, який уже сповідував християнську віру.
Коли посланці прийшли забрати хлопця, Феодор мужньо відповів:
«Ваші боги — не боги. Вони створені людськими руками, а Єдиний Бог — Той, Хто створив небо і землю».
Він не віддав свого сина на смерть та не зрікся Христа. Того дня загинули і батько, і син. Але їхня кров не стала поразкою. Вона стала першим свідченням християнської віри на київській землі.
Через кілька років князь Володимир сам прийме святе Хрещення, охрестить Русь та збудує храм на місці мученицької кончини Федора та Іоана. Так Господь перетворив місце смерті на місце народження нової історії.
І сьогодні їхній подвиг нагадує нам: віра не починається з сили. Вона починається з мужності залишитися вірним Богові тоді, коли це найдорожче коштує.
