Хрест Господній – нагадування про подвиг самозречення й жертовності. Це знак несправедливих, безвинних страждань. Хрест Господній є символом великого упокорення та жертовності. І хоча Спаситель на знарядді ганьби та страти – хресті – багатьом здавався безсилим, але Він довів, що смирення та покладання на волю Божу – це і є та справжня сила, яка перемагає не лише наслідки зла, але й його причину.
Поклоніння Хресту – це нагадування про нашу власну неміч. Нагадування про те, що через гріх ми стаємо безсилими, зазнаємо смерті та йдемо тілом у землю, від якої взяті в час творіння. Тому ми і схиляємося перед Хрестом до самої землі.
Сама страта через розп’яття видимим чином показує людське знесилення через дію гріха та зла: руки, які, за природою, є тим, через що людина діє й творить, – на хресті прибиті цвяхами, нерухомі. Ноги, які дозволяють нам рухатись, – теж скуті. Тож, якщо хочемо перемогти зло та гріх, подолати смерть, то маємо, за прикладом Ісуса Христа, упокоритися волі Божій.
Поклонившись Хресту, ми також прославляємо і Воскресіння Спасителя з мертвих та Його перемогу над злом. І з вірою в це та з надією на наше власне воскресіння, на очищення наших гріхів через покаяння та благодатне освячення в таїнствах – ми підіймаємося.
