Ученики ж його, прийшовши, взяли тіло і поховали його; пішли і сповістили Ісуса (Мф. 14:12).
Після усікновення голови святого Іоана Хрестителя, Саломея віддала її Іродіаді. А та, ще не насичена помстою та кров’ю, знущалася з голови Предтечі, який сміливо виступив проти її грішного життя, голками проколюючи язик.
Тоді одна придворна дама викрала голову пророка та погребла в Єрусалимі на Оливній горі. Однак із часом це місце забули. Далеко потім Інокентій вирішив поставити тут невеликий храм. Уві сні він був сповіщений, що при будівництві церкви виявлять голову святого Іоана Хрестителя. Так і сталось. Це й було перше знайдення голови Іоана Предтечі.
Тому Інокентій зберігав її з великим благоговінням, але перед своєю смертю, боячись, як би святиня не була зганьблена невірними, знову заховав її в тому самому місці, де знайшов. Після його смерті, церква прийшла в запустіння та зруйнувалася.
У часи рівноапостольного царя Костянтина Великого в четвертому столітті християнська віра стала процвітати. Якось двом ченцям, які прийшли до Єрусалиму на поклоніння святим місцям, двічі явився сам Іоан Хреститель та відкрив місце знаходження своєї чесної голови.
Монахи віднайшли святиню та, поклавши її у мішок з верблюжої вовни, пішли до себе додому. По дорозі вони зустріли незнайомого гончаря та дали йому нести дорогоцінну ношу. Не знаючи, що саме він несе, гончар спокійно продовжував путь. Але йому було повелено бігти від недбайливих і ледачих іноків разом з тим, що було у нього в руках. Гончар сховався від ченців і вдома з почестю зберігав чесну голову святого. Перед смертю він запечатав її у посудину та передав сестрі.
Відтоді голова пророка була спадково збережена побожними християнами, поки її володарем не став священик Євстафій, заражений аріанською єрессю. Він спокусив безліч недужих, які зцілилися від святої голови, приписуючи благодать єретичності. Коли його блюзнірство відкрилося, він був змушений тікати.
Закопавши святиню в печері поблизу Емесси, єретик розраховував згодом повернутися та знову оволодіти нею для поширення псевдовчення. Але Бог не допустив цього. У печері оселилися благочестиві ченці, а потім на цьому місці виник монастир.
У 452 р. архімандриту цієї обителі Маркеллу, Іоан у видінні вказав місце приховування своєї голови. Пізніше так і сталося. Це і стало другим знайденням голови Іоана Предтечі. Уже 25 травня відзначатимемо третє знайдення глави Предтечі і Хрестителя Господнього Іоана.
Після арабського завоювання безцінну реліквію, яка зберігалася в скляному ковчезі, поставили в крипті головної церкви Емеси, спеціально на це збудованій (761 р.). Голова була джерелом благословень та чудес для всього міста. Коли ж виникла загроза захоплення міста Аббасидами з Іраку, її перенесли в Комани Каппадокійські (810-820).
