11 серпня Церква молитовно вшановує преподобного Федора, князя Острозького, Києво-Печерського, в Дальніх печерах.
Життя князя Федора Острозького — це історія людини, яка знала, що таке влада, військова боротьба, відповідальність за свій народ і земна слава, але зрештою обрала те, що світ часто вважає слабкістю: смирення, послух і молитву.
Князь походив зі славетного волинського роду Острозьких. Писемні джерела згадують його від 1385 року.
Він був луцьким старостою та воєводою, брав участь у політичному й військовому житті своєї доби та стояв на захисті православної віри.
Наприкінці земного шляху Федор залишив світське життя та прийняв чернечий постриг у Києво-Печерському монастирі.
Людина, перед якою колись схилялися як перед князем, сама схилила коліна перед Богом.У цьому — особлива сила його подвигу.
Федор Острозький не зрікся свого минулого. Він приніс його Богові. Земну боротьбу змінив на духовну, князівську владу — на послух, славу — на безмовність печер, а зброю воїна — на молитву.
Його святі мощі й нині спочивають у Дальніх печерах Києво-Печерської лаври. І сьогодні, коли Україна знову виборює своє право бути вільною, постать святого князя звучить особливо близько.
Християнське смирення не означає беззахисності перед злом. Можна бути мужнім воїном і залишатися людиною Божою. Можна захищати свій народ — і не дозволити ненависті заволодіти власним серцем.
