У десять років він переступив поріг Лаври святого Сави Освяченого. І більше майже не покидав її. Шістдесят років. Не заради втечі від людей. А заради того, щоб навчитися бути настільки близько до Бога, аби кожне слово народжувалося з молитви.
Його наставником був сам святий Іоан Дамаскин. Але учень не намагався перевершити вчителя. Він обрав інший шлях — не голосний, а глибокий. Після перемоги Православ’я над іконоборством саме преподобний Стефан став одним із тих, хто повертав Церкві її спів. Він складав богослужбові гімни, які й сьогодні звучать у православних храмах. Бо іноді істину захищають не лише словами. Її захищають молитвою, яка переживає століття.
