Ще до народження її обрали для особливої місії — про це батькам було відкрито у видінні. А вже з трьох років маленька Єлизавета почала вивчати Святе Письмо. Після смерті батьків — роздала спадщину, а сама пішла в монастир, де провела життя в пості, смиренні та любові.
Її подвиги вражають навіть сьогодні: не куштувала вина чи олії, харчувалась хлібом і травами, молилася ночами, не шукаючи спокою. Але головне — Господь дарував їй благодать зцілення: вона допомагала сліпим, прокаженим, біснуватим, рятувала від тілесних і душевних хвороб.
Навіть після її смерті чудеса не припинились. Мощі преподобної й досі приносять зцілення тим, хто вірить та молиться з відкритим серцем.
Нехай свята Єлизавета укріплює кожного з нас у боротьбі з власними немочами, дарує спокій душі, а Україні — перемогу й відродження.
