Сьогодні Церква соборно прославляє славних і всехвальних 12-ох апостолів, найближчих учнів Господа нашого Ісуса Христа. Вони були покликані Господом під час Його земного служіння, вони слідували за Ним під час Його проповіді та навчались у Нього.
Обрання цих апостолів відбулося, як вважається більшістю дослідників, на початку літа 28 року, поблизу Капернаума, перед Нагірною проповіддю Спасителя. Євангеліє подає це так:
«Коли ж настав день, покликав учеників Своїх і обрав з них дванадцятьох, яких назвав апостолами: Симона, якого назвав Петром, і Андрія, брата його, Якова та Іоана, Филипа та Варфоломія, Матфея та Фому, Якова Алфеєвого та Симона, званого Зилотом, Іуду Якового та Іуду Іскаріотського, який потім став зрадником» (Лк. 6:13-16).
Ці ж імена апостолів знаходимо також в Євангеліях від Матфея (Мф. 10:2-4) та Марка (Мк. 3:14-18).
Чому їх було саме 12? Для первісного християнства, яке зростало на ґрунті юдейської традиції, число 12 мало сакральне значення – на ознаку покликання усіх дванадцяти племен (колін) Ізраїлю. Ці дванадцять учнів-апостолів були звичайними людьми, яких Бог сподобив особливої ролі в історії християнства.
Число 12 має також інше символічне значення, бо воно поєднує у собі числа 3 та 4. Три є символом духовного, горнього, небесного світу, будучи пов’язаним зі Святою Тройцею. А чотири є символом світу матеріального, видимого, який має чотири сторони. Сполучення духовного та матеріального, небесного та земного, дає два символічних числа – 7 та 12, перше з яких отримується через додавання, а друге – через множення.
Створюючи християнські громади, апостоли всюди залишали після себе людей, яким доручалося особливе служіння – духовне окормлення віруючих. Так з’явилися перші наступники апостолів, призначені безпосередньо ними самими, – єпископи Церкви. Ті, у свою чергу, передали своє служіння в наступному поколінні духовенства через таїнство Священства.
Апостолів неодноразово били, кидали в тюрми, піддавали іншим переслідуванням і мукам. Лише один з дванадцяти найближчих учнів Спасителя, апостол Іоан Богослов, помер своєю смертю. Усі інші постраждали за Христа та були вбиті.
Вчення апостолів є не лише джерелом пізнання істин Євангелія, Христового благовістя, яке було записане апостолами під натхненням Духа Святого. Апостольське вчення також є мірилом правильності нашого християнського життя. У посланнях апостольських ми знаходимо багато практичних настанов у вірі та побожному житті, багато відповідей на питання про християнське вчення, а також про те, чого християни мають прагнути, а від чого віддалятися.
Тож, згадуючи святих апостолів, ми маємо не лише вшановувати їхню пам’ять, а найперше – навчатися від них віри та доброго християнського життя, брати з них приклад, бути відданими Богу так, як були віддані вони!
