Велика та Страсна п’ятниця – найскорботніший день для православних християн усього світу. У цей день Церква згадує неправедне осудження Синедріоном і Пилатом Ісуса Христа, Його страждання, розп’яття на хресті, приниження, побиття, глузування, знущання, терновий вінець, цвяхи, оцет, спис у ребра, смерть та покладення Його тіла до гробу, зішестя душею в пекло для сповіщення там перемоги над смертю та визволення душ, які з вірою чекали Його пришестя.
Разом із Спасителем на Голгофі було розіп’ято двох розбійників. Один із повішених розбійників виливаючи свою біль, безвихідь та озлоблення лихословив Господа та говорив:
«Коли Ти Христос, спаси Себе і нас» (Лк. 23. 39).
Другий розбійник, який висів праворуч докоряв йому і говорив:
«Чи ти не боїшся Бога, ми засуджені справедливо, а Він нічого лихого не вчинив».
І звертаючись до Спасителя, розбійник говорить:
«Пом’яни мене, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє”. І сказав йому Ісус: “істинно кажу тобі, сьогодні будеш зі Мною в раю» (Лк. 23.40-43).
Суд Божий, сотворений на хресті Господом Розп’ятим для цього розбійника, виправдовує його у вічності. Розбійника, розп’ятого праворуч Спасителя, виправдано й вознесено в Небесні Обителі, а того хто був розп’ятий ліворуч, – засуджено й відправлено в пекло. Поруч з Хрестом на Голгофі залишалися тільки Пречиста Його Матір, жінки-мироносиці, та апостол Іоан Богослов. Звертаючись з Хреста до Своєї Матері, Спаситель доручає Її турботам і піклуванню Іоана, кажучи:
«Жоно! Ось син Твій. Потім каже учневі: ось Мати твоя!».
Усиновлення Іоана є символічним актом, адже в особі улюбленого учня усиновлені всі інші учні та послідовники Христові, вся Церква таким чином всиновлена Божій Матері. Була третя година, і розіп’яли Його (9 год.), о шостій годині (після опівдня) настала темрява по всій землі і тривала до дев’ятої години (біля третьої години дня). О дев’ятій годині Ісус викликнув гучним голосом: Елоі! Елоі! Ламма савахвані? (Боже Мій! Боже Мій! Навіщо Ти Мене залишив?).
Скрикнувши гучним голосом Ісус віддав дух. І завіса в Єрусалимському храмі роздерлася надвоє. Спаситель добровільно зійшов у безодню людського страждання, досягнувши самого дна. І тому нині Він – з усіма, хто терпить муки, з усіма хто страждає. І як настав вечір, – була п’ятниця, – прийшов Йосиф з Аримафеї до Пилата просити тіло Ісуса. Купивши плащаницю, він огорнув Тіло Ісуса та положив у гробі. Так закінчилося земне життя Господа та Спасителя нашого Ісуса Христа.
Цей день є часом роздумів про те, що Ісус Христос зробив за нас та яку жертву Він приніс. Він став жертвою за наші гріхи, щоб ми могли отримати прощення та спасіння. Також це час для покаяння та внутрішнього очищення, коли християни згадують свої гріхи та просять Бога про прощення та милосердя.
Уранці читаються Царські часи, на кожному Часі – своє Апостольське та Євангельське читання. Згадується час, коли Спасителя схопили в Гефсиманському саду, Його засудження старійшинами та первосвящениками на смерть.
На Богослужінні Третього Часу розповідається про суд у Понтія Пілата. На Шостому Часі згадуються хресні муки Ісуса. На девʼятому – час смерті. На вечірні – час зняття Спасителя з Хреста та поховання Його тіла.
У середині дня у Велику Пʼятницю звершується остання служба Страстей – Вечірня з винесенням Плащаниці. На Малому повечірʼї священнослужителі читають канон, званий «Плач Богородиці». Увечері звершується Рання з чином Поховання Плащаниці.
«Плач Богородиці» – це символ скорботи та болю Пресвятої Богородиці за стражданнями свого Сина, який передає драматичний діалог між Пресвятою Дівою та її Сином і Господом під час Хресної дороги на Голгофу.
Страдальна Мати у великій скорботі висловлює Свої переживання, запитуючи, навіщо оці страждання та смерть на хресті? А Господь пояснює Їй необхідність та незмірне значення Його добровільних страждань та смерті, як спасительної жертви за гріхи людства.
Пресвята Богородиця журиться, що Її Син сходить до Адама і Єви до аду, і що Вона більше Його не побачить. Господь потішає Пресвяту Матір обіцянкою, що Вона першою побачить Його по воскресінні. Зішестя до аду необхідно для того, щоб зцілити поранену гріхом природу Адама. Христос, мов Лікар, Своїми спасительними стражданнями виліковує рану, завдану гріхом.
Основою служать Євангельські розповіді від Луки (23:27-31) та від Іоана (19:25). Тема про плач Богородиці під час Страстей Христових раніше зустрічається уже у Єфрема Сирійського, який міг бути джерелом натхнення для Романа Солодкоспівця. Натомість у X ст. Симеон Метафраст переробив цей кондак у форму канону, який читається у Велику П’ятницю під назвою: Канон «Плач Богородиці».
У Страсну Пʼятницу не звершується Євхаристія, оскільки у цей день була принесена єдинократно кровна жертва – Тіло та Кров Самого Бога.
Ми з трепетом і тугою згадуємо святі спасительні страждання Сина Божого, які Він добровільно поніс заради нас. Проте Спаситель не гнівався, не виправдовувався, не погрожував мучителям, а навпаки – молився за них:
«Отче, прости їм, бо не відають, що чинять» (Лк. 23: 34).
Святитель Григорій Богослов:
«Усе, що відбувалося на хресному дереві, було зціленням нашої немочі, яке повертало вітхого Адама туди, звідки він упав, і приводило до дерева життя, що від нього віддалив нас плід дерева пізнання, спожитий передчасно й нерозсудливо».
Цей день нагадує нам про величезну жертву, яку зробив Ісус Христос за нас, і спонукає до подяки та вдячності за таке безмежне милосердя. Ми маємо усвідомити, якою дорогою ціною всі ми викуплені. Син Божий став Сином людським, щоб дарувати нам життя вічне. Безгрішний Господь Ісус Христос помер за людські гріхи. Він віддав Своє життя для того, щоби ми жили. Він зійшов навіть до пекла, щоби ми могли піднятися на Небеса. Господь став в’язнем, щоби зробити нас вільними. Хрест, на якому Його розіп’яли, став для нас знаменням життя та спасіння.
«Як в Адамi всi вмирають, так у Христi всi оживуть» (1 Кор. 15:22).
Винесення Плащаниці та Чин поховання – це два найважливіших Богослужіння в цей найскорботніший день. Ми повинні достойно підготуватися, щоб поклонитися Плащаниці Гробу Господнього, з якого лине тиша та з якого ми отримуємо духовну підтримку й надію на те, що як Господь воскрес, так і ми всі воскреснемо.
