Великомучениця Параскева народилася в місті Іконії в Малій Азії, що на півдні Туреччини. Батьки її особливо шанували п’ятницю, коли на Хресті постраждав Господь Ісус Христос. На честь цього дня вони й доньку свою назвали П’ятницею (грецькою Параскева).
Вона рано осиротіла. Досягнувши повнолітнього віку, Параскева прийняла обітницю дівоцтва та дбала про поширення віри Христової серед язичників. Після смерті батьків Параскева вела тихе християнське життя, повне чеснот, і з любов’ю опікувалась убогими.
У 300 році прийшов у місто воєначальник імператора Діоклетіана, якому було доручено винищити християн. Параскева відмовилася принести жертву ідолам і за це зазнала катувань.
Її повісили на дереві й дерли тіло залізними цвяхами, а потім виразкову до кісток і ледве живу кинули в темницю. Бог не залишив святу страждальницю та чудесно зцілив її. Нове чудо сталося, коли ввели святу в ідольське капище – усі ідоли в капищі попадали та розсипалися на порох.
Злісний мучитель не збагнув цього дива та продовжував катувати святу Параскеву, наказавши повісити на дереві й палити смолоскипами. Нарешті їй відсікли мечем голову. Християни поховали тіло святої Параскеви. Від мощей великомучениці подавалися зцілення хворим.
Святу Параскеву вважають цілителькою душевних і тілесних недуг, берегинею сімейного благополуччя та щастя. Молитва святої великомучениці розрішає безпліддя батьків, зцілює немовлят, розраджує жінок у багатьох турботах, допомагає дівчатам знайти гідну пару, зміцнює тих, хто в тяжких обставинах, збадьорює слабодухих, підтримує немічних, має силу відвертати стихійні лиха та дарувати дощ у посуху.
